Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О. суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Євтушенко О.І., Ступак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання заповіту нікчемним та відновлення дії попереднього заповіту, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вишгордського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання заповіту нікчемним та відновлення дії попереднього заповіту, посилаючись на те, що його мати ОСОБА_9 24 червня 2010 року склала заповіт, який посвідчено нотаріально, згідно з яким, на випадок своєї смерті, заповіла йому житловий будинок та земельні ділянку, площею 0,1670 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, площею 0,1206 га для ведення особистого селянського господарства. Пізніше 25 вересня 2013 року в Демидівській сільській раді було посвідчено новий заповіт, згідно з яким ОСОБА_9 заповіла те ж саме майно ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 померла, після чого його було виселено із спірного будинку.

Позивач вважає, що вказаний заповіт є нікчемним, оскільки посвідчений, в порушення ст. ст. 54, 78 Закону України "Про нотаріат", секретарем сільської ради, замість голови сільради, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати сфальсифікованим та нікчемним заповіт від 25 вересня 2013 року; відновити дію заповіту від 24 червня 2010 року та визнати його законним, чинним та діючим.

Рішенням Вишгордського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судовірішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний заповіт посвідчений відповідно до вимог ст. ст. 1247, 1251 ЦК України та підписаний особисто заповідачем ОСОБА_9

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

24 червня 2010 року ОСОБА_9 склала заповіт, згідно з яким заповіла ОСОБА_6 житловий будинок НОМЕР_1, земельну ділянку, розміром 0,1670 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку розміром 0,1206 га для ведення особистого селянського господарства.

25 вересня 2013 року ОСОБА_9 склала новий заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 померла.

Частиною 1 ст. 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений повноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

Пред'являючи позов, позивач посилався на те, що заповіт складений ОСОБА_9 від 25 вересня 2013 року є нікчемним, оскільки підпис від імені ОСОБА_9 нерозбірливий та посвідчений секретарем Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської, який не мав необхідного обсягу повноважень для посвідчення заповіту.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31 липня 2015 року, підпис від імені ОСОБА_9 у рядку "Підпис" у заповіті від 25 вересня 2013 року виконано ОСОБА_9

Крім того судом першої інстанції були оглянуті оригінали таких документів: журнал вчинення нотаріальних дій за 2013 рік, згідно з яким на аркуші № 19 міститься запис № 75 від 25 вересня 2013 року про посвідчення заповіту від імені ОСОБА_9, з зазначенням даних паспорту та пенсійного посвідчення останньої, та підпис (вказаний журнал ведеться у Демидівській сільській раді, прошитий та пронумерований); алфавітний журнал, у якому на аркуші 39 міститься запис про заповідача - ОСОБА_9, дата посвідчення заповіту - 25 вересня 2013 року; заява про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів за вх. № 527 від 25 вересня 2013 року за відповідної формою, яка є додатком № 1 до Положення про Спадковий реєстр; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі дані з якого співпадають повністю з даними заяви; копія другого примірнику заповіту, який залишається на зберіганні у Демидівській сільській раді.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, належним чином встановив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки заповіт посвідчений секретарем Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області Івановою Л.Д., яка мала право виконувати нотаріальні дії.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, погодився з такими висновками місцевого суду. При цьому правильно зазначив про те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом не залучив до участі у справі належного відповідача Демидівську сільську раду Вишгородського району Київської області.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанційправильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вишгордського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.