Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Іваненко Ю.Г.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про примусове одноразове виконання обов'язку в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") на свою користь грошові кошти в сумі 23 036,09 доларів США одноразово через Львівське відділення банку № 4.

Свої вимоги мотивував тим, що 23 березня 2015 року між ним та Акціонерним товариством "Сбербанк Росії" в особі Львівського відділення № 1, правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного (мільтивалютного) рахунку, з метою отримання грошових коштів за рішенням суду.

Зазначав, що 03 липня 2015 року банк повідомив його про надходження коштів на його рахунок та зарахування коштів на гривневий рахунок з еквівалентом суми у національній валюті за курсом 21 грн 90 коп. за 1 долар США та комісією банку у розмірі 3 999 грн 14 коп.

Посилаючись на те, що на його неодноразові звернення з вимогою надати паперову копію електронного повідомлення про надходження коштів на його рахунок, банк не реагує, просив позов задовольнити.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою міського суду, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Рівненської області з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, у зв'язку із несплатою останнім судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто останньому.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кузнецовсього міського суду Рівненської області від 25 лютого 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не сплачено судовий збір у сумі 275 грн 60 коп. відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) за подання апеляційної скарги.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 17 березня 2016 року останній отримав копію ухвали апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2016 року, що підтверджується відміткою на повідомлені про вручення поштового відправлення, однак у визначений в ухвалі строк вимоги суду не виконав, недоліки апеляційної скарги не усунув.

Разом з тим суддя помилково не звернув уваги на доводи ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, враховуючи її категорію, не перевірив цих доводів та не зазначив в ухвалі обставин і фактів на їх спростування.

Так, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10 (v0010740-15) ), згідно зі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Разом із тим у п. 7 вищевказаної постанови зазначено, що оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного перелікупільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад ст. 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про необхідність сплати позивачем ОСОБА_3 судового збору за подання апеляційної скарги є помилковими і не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин та відповідно до вимог ч. 2 ст. 342 ЦПК України колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.