Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2015 року,

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що 5 травня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30 листопада 2014 року становить 20 176 грн 24 коп., та складається з: 4 437 грн 90 коп. - заборгованість за кредитом, 12 288 грн 34 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 450 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом (від вказаної сумі вираховується сума у розмірі 12 588 грн 84 коп., яка була стягнута за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2012 року), а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина) та 379 грн 37 коп. - штраф (процентна складова). Отже, заборгованість до стягнення становить 8 466 грн 77 коп., яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 8 466 грн 77 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2015 року заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у тому числі й унаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду за захистом порушеного права з вказаним позовом із пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 5 травня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний договір складається із заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифів банку.

Згідно з пп 3.1.1 п. 3 розділу II Умов карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Відповідно до пп 5.4 п. 5 розділу II Умов строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по кредитних картках без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на кредитній картці (в полі MONTH).

Згідно з пп 5.5 п. 5 Умов банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів у рік.

Відповідно до п. п. 9.3, 9.12 Умов картрахунки відкриті на невизначений термін. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, і, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Судом установлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду Харківської області від 3 лютого 2012 року, яке набрало чинності, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором кредиту від 5 травня 2008 року у розмірі 12 388 грн 84 коп. Зазначене рішення суду відповідачем не виконано, тобто в силу ст. 599 ЦК України зобов'язання не виконано і відбулось переривання позовної давності. Із даним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду 21 січня 2015 року.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 313, 316 ЦПК на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, не перевірив доводів щодо переривання строку позовної давності, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.