Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 1979 року він працював підземним гірничим робітником шахти ім. XXV з'їзду КПРС комбінату Західно-Українського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Укрзахідвугілля" (ДВАТ "Шахта Відродження").

У зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. 08 травня 2002 року обласною МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності.

У подальшому, внаслідок чергових переоглядів йому було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60 % втрати профпрацездатності (25 % хронічний бронхіт, 35 % хронічна попереково-крижова радикулопатія) безтерміново.

Зазначав, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки він безтерміново на 60 % втратив працездатність внаслідок профзахворювання та отримав ІІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичний біль та неодноразово звертатись за отриманням медичної допомоги, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінив у 60 000 грн та просив стягнути відшкодування моральної шкоди із Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області (Відділення Фонду соцстраху).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із Відділення Фонду соцстраху на користь ОСОБА_6 12 000 грн відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Відділення Фонду соцстраху, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову ОСОБА_6 у позові.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що впродовж 1979-2011 років ОСОБА_6 працював на посаді підземного гірничого робітника на шахті ім. XXV з'їзду КПРС комбінату Західно-Українського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Укрзахідвугілля" (ДВАТ "Шахта Відродження").

Згідно з актом розслідування професійного захворювання форми П-4 від 22 березня 2002 року було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_6 та зроблено висновок про шкідливі умови праці, які в основному пов'язані із контактом із шахтним пилом, значними фізичними навантаженнями та знаходженням тіла у вимушеному положенні.

Висновком Львівської обласної МСЕК від 08 травня 2002 року позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 40 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання. Внаслідок чергових переоглядів висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 18 січня 2007 року ОСОБА_6 було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60 % втрати профпрацездатності (25 % хронічний бронхіт, 35 % хронічна попереково-крижова радикулопатія) безтерміново.

На підставі встановлених обставин про те, що право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, виникло у позивача із 08 травня 2002 року, суди вирішили спір на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у редакції, чинній станом на 08 травня 2002 року, та дійшли висновку про покладення обов'язку щодо відшкодування заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я моральної шкоди на Відділення Фонду соцстраху у відповідності до цих норм.

Із висновками судів погоджується й колегія суддів.

Відповідно до ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , завданням якого відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону (тут і далі у редакції станом на 08 травня 2002 року) визначалося відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні зокрема й грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону, за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат (ч. 3 ст. 34 Закону).

01 січня 2006 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а 01 січня 2007 року - Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Законом України від 23 лютого 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (717-16) внесені зміни до абз. 4 ст. 1, підп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, а також виключено ч. 3 ст. 34 Закону, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами), право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за рахунок Фонду соцстраху у разі, якщо стійку втрату працездатності вперше встановлено у період із 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-3149цс15 від 11 травня 2016 року, № 6-26цс12 від 18 квітня 2012 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, заподіяну умовами виробництва, що передбачала обов'язок Фонду соцстраху відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку, судами застосовано із дотриманням правил дії законів у часі (ст. 5 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про те, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (77-19) , відповідно до ч. 8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) та Кодексу законів про працю України (322-08) , є безпідставними з огляду на таке.

Зазначена норма є нормою матеріального права, а згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містить ст. 5 ЦК України.

Норми ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.

Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (v001p710-04) у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

Таким чином, суди обґрунтовано виходили із того, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (77-19) до спірних правовідносин не застосовується. Розмір стягнутого судами відшкодування моральної шкоди за доводами касаційної скарги не оспорюється.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.