Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги обґрунтовано тим, що 26 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", правонаступником якого (за договором про відступлення права вимоги) є ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_7, був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн на строк до 20 листопада 2022 року. Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_6 та іпотекою, в яку передано квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, за договорами від 26 листопада 2007 року. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2013 року, стягнуто із ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 368 189 грн 77 коп. (тіло кредиту - 1 039 999 грн 92 коп., проценти - 533 922 грн 80 коп., пеня - 5 688 672 грн 63 коп), у позові до поручителя відмовлено за пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги. Рішення суду не виконано, станом на 23 жовтня 2015 року борг складає 6 178 956 грн 50 коп, із яких: 1 039 999 грн 92 коп. - тіло кредит, 288 807 грн 93 коп - проценти, 4 850 148 грн 65 коп. - пеня.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив задовольнити його вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2007 року у розмірі 2 657 615 грн 70 коп, укладеним між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_7, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" шляхом продажу з прилюдних торгів із початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 5 183 688 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 26 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", правонаступником якого (за договором про відступлення права вимоги) є ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_7, був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн на строк до 20 листопада 2022 року.

Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_6 та іпотекою, в яку передано квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, за договорами від 26 листопада 2007 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2013 року, стягнуто із ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 368 189 грн 77 коп. (тіло кредиту - 1 039 999 грн 92 коп., проценти - 533 922 грн 80 коп., пеня - 5 688 672 грн 63 коп), у позові до поручителя відмовлено за пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги. Рішення суду не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Повно і всебічно дослідивши обставини справи, правильно визначивши характер спірних правовідносин та норму, яка їх регулює, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що період часу із дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2013 року та до звернення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" із позовом, що розглядається, не перевищує тривалості строку позовної давності (три роки), що свідчить про звернення позивача із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах встановленого строку.

Правильність таких висновків апеляційного суду не спростовується доводами касаційної скарги про те, що перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки почався із дати, вказаної у достроковій вимозі від 08 жовтня 2010 року про повернення кредиту в цілому (30-й день після отримання вимоги).

Посилання у касаційній скарзі на припинення майнової поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України також не становлять підставу скасування рішення апеляційного суду, оскільки з урахуванням змісту ст. ст. 553, 554, 572 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" іпотека й порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (ст. ст. 553- 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Припинення поруки (грошової) ОСОБА_6 не свідчить про припинення його обов'язків як іпотекодавця (майнового поручителя). Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з тим, що заборгованість є спірною. Припинення іпотеки не було предметом позову та розгляду судом у вказаній справі.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги про недотримання позивачем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого ч.1 ст.35 Закону України (щодо надсилання письмової вимоги про усунення порушення), оскільки додержання цієї процедури попередження є обов'язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, який є лише одним із трьох основних, передбачених ч. 3 ст. 33 цього Закону, способів звернення стягнення на предмет іпотеки (за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Невиконання іпотекодержателем указаної вимоги закону у разі пред'явлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно ч. 2 ст. 35 Закону положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.