Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 9 грудня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що за умовами договору позики від 26 жовтня 2011 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, останній отримав від неї грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, як зобов'язався повернути до 1 листопада 2013 року. ОСОБА_5 позику повернув частково - 10 963 доларів США, у зв'язку з чим суму заборгованості становить 189 037 доларів США, що еквівалентно 2 251 430,67 грн. Зазначала, що сторони погодили, що у разі прострочення термінів повернення позики, позичальник сплачує штраф у розмірі 20%. Ураховуючи наведене загальна сума боргу по договору позики становить 2 701 716,80 грн, що включає в себе 225 1430,67 грн боргу по договору позики та 450 286,13 грн штрафу.

Вказувала, що 12 квітня 2014 року їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. За наявною у неї інформацією, спадкоємцями є його дружина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ураховуючи наведене, просила стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суму боргу в межах вартості майна, одержаного у спадщину від ОСОБА_5 у розмірі, який відповідає належній кожному частці у спадщині.

У подальшому ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, в якій просила накласти стягнення на спадкове майно, яке лишилося після смерті ОСОБА_5, а саме: земельну ділянку, площею 0,1564 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, з початковою ціною 80 000 грн; 2/3 часток у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною господарсько - побутових будівель, що знаходяться в АДРЕСА_3, які належали ОСОБА_5, із яких 1/3 частка на підставі договору дарування, та 1/3 частка на підставі договору купівлі-продажу, з початковою ціною 400 000 грн; 1/2 частку у праві власності на двох кімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 52,7 кв. м, яка належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, з початковою ціною 135 000 грн; 1/2 частку у праві власності на автомобіль марки MAZDA, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з початковою ціною 150 000 грн; 1/2 частку у праві власності на автомобіль марки IVECO-MAGIRUS, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з початковою ціною 80 000 грн. Шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, для задоволення її вимог в розмірі 5 230 305,96 грн.

ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому просила визнати недійсним договір позики від 26 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Позов мотивувала тим, що оскаржуваний договір підписаний від імені ОСОБА_5 останній не підписував та не отримував кошти від

ОСОБА_3 Вважала, що підпис зроблений іншою особою, а не особисто ОСОБА_5 Зазначала, що в 1.4 оскаржуваного договору позики містить положення в якому зазначено, що "гарантією повернення позичальником позики є власне майно, а також майно товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (далі - ТОВ "Злагода"), про що свідчить відтиск печатки на даному договорі". ТОВ "Злагода" є юридичною особою, зареєстрованою у відповідності до вимог законодавства України та діє з дотриманням положень Статуту товариства.

Згідно п. 8.2 Статуту ТОВ "Злагода" до компетенції зборів учасників товариства належить: з) затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень. Таким чином, в разі якщо б оскаржуваний правочин дійсно мав місце, засновники товариства (станом на 26 жовтня 2011року) ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом винесення рішення на Зборах учасників Товариства прийняли б рішення про затвердження вчинення оскаржуваної угоди. Проте вказане рішення відсутнє.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 9 грудня 2015 року, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заявленого позову.

Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 не надала належних доказів на підтвердження того, що вказаний договір позики був підписаний ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та не довела отримання ним коштів. Даний факт спростовується і висновком експертів.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики.

Відповідно до п 1.1. умов даного договору, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 200 000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути їй таку ж суму грошей.

Пунктом 2.2 договору позики передбачено, що позика надавалася з терміном остаточного погашення до 1 листопада 2013 року, а саме в 2011 році 10 000 доларів США; в 2012 році 100 000 доларів США.; до 1 листопада 2013 року 90 000 доларів США.

Відповідно до п. 4.1. договору, позика повертається готівкою. Після отримання коштів "Позикодавцем" останній здійснює напис на 2-х примірниках договору позики, а після повного повернення позики складає розписку. Сплата (повернення позики, сплата штрафних санкцій) позичальником позикодавцеві грошових коштів на виконання умов даного договору, здійснюються у доларах США або у національній валюті України, по середньому курсу продажу готівкою долара США до гривні, встановленого по Україні на сайті http://finanse.ua, на момент повернення грошових коштів. Договір діє з моменту підписання його сторонами і діє до моменту виконання позичальником взятих на себе зобов'язань (п. 5.1 договору).

Даний договір був скріплений підписами сторін та штрихом відтиску печатки ТОВ "Злагода".

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Спадкоємицею померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_4

Вирішуючи спір, суд вважав доведеним, що ОСОБА_5 оспорений договір позики не підписував, а відтак і не отримував кошти за цим правочином.

Мотивуючи рішення, суд посилався на те, що згідно із п. 1.4 договору, гарантією повернення позичальником позики є власне майно, а також майно ТОВ "Злагода", про що свідчить відтиск печатки ТОВ "Злагода" на даному договорі. Проте, з п. 8.2 Статуту ТОВ "Злагода" вбачається, що до компетенції Зборів учасників товариства належить затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50 000 грн. Проте матеріали справи не містять даних про те, що такі збори скликались по вказаному питанню, як і відсутнє рішення зборів про затвердження договору позики від 26 жовтня 2011 року, що повинно мати місце, оскільки договором передбачена майнова відповідальність товариства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

На підтвердження доводів позовної заяви, ОСОБА_3 посилалась на договір позики від 26 жовтня 2011 року, укладений між нею та

ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду є необов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню й перевірці.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи проводилася експертиза.

З висновку експертів за результатами проведеної судово-технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи від 28 квітня 2015 року вбачається, що встановити, в якій послідовності виконані відтиск печатки ТОВ "Злагода", підпис від імені ОСОБА_5 та друкований текст у договорі позики на 200 000 доларів США,що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і датований 26 жовтня 2011 року, не виявляється можливим у зв'язку з тим, що штрихи реквізитів цього договору не перетинаються між собою.

Вищевказаною експертизою встановлено, що відтиск печатки ТОВ "Злагода" нанесений не в той час, яким датований документ 26 жовтня 2011 року, а в інший час, ймовірно у вересні 2007 року.

У договорі позики підпис від імені ОСОБА_5 виконаний рукописним способом пастою кулькової ручки без попередньої технічної підготовки та без застосування технічних засобів.

Встановити, чи виконано досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5, що міститься в графі: "Сторони та їх підписи Позичальник: ОСОБА_5, інш НОМЕР_3", проти друкованого запису:

"ОСОБА_5" в договорі позики на 200 000 доларів США, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і датований 26 жовтня 2011 року, самим ОСОБА_5 або цей підпис виконано іншою особою з ретельним наслідування підпису ОСОБА_5, не виявилось можливим з причин наведених в дослідницькій частині висновку, а саме: при ретельному вивченні досліджуваного підпису та зразків підпису ОСОБА_5, встановлені збіжності транскрипції та загального вигляду підписів, форми рухів при виконанні малих безбуквенних штрихів, розчерку, взаємного розміщення та напрямку рухів при виконанні безбуквенних штрихів підпису та розбіжності таких ознак почерку: темпу рухів, протяжності рухів по вертикалі при виконанні безбуквенних штрихів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, із яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Беручи до уваги даний висновок експертизи, суд не звернув уваги на те, що даний висновок є не категоричним, не містить чіткої відповіді, чи належить підпис, вчинений на оспореному договорі позики ОСОБА_5 Встановлення вказаної обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Слід відмітити, що якщо з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку неможливо, судом призначається додаткова експертиза.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Разом із тим, суд на порушення вимог ч. 4 ст. 10 та ст. 150 ЦПК України не роз'яснив сторонам право про призначення додаткової експертизи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлені, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 9 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.