Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Ткачука О.С., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи: управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року,

У листопаді 2014 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою, обґрунтовуючи яку вказав, що рішенням Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 16 квітня 2010 року задоволено заяву ОСОБА_5 та визнано безвісно відсутніми ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Зазначає, що вказане рішення ухвалене на підставі пояснень ОСОБА_5, який мав на меті зняття цих осіб з реєстрації за місцем проживання та акта Комунального підприємства "ЖЕО № 1" про відсутність за місцем проживання зареєстрованих осіб.

Проте, як вказує представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_4 насправді тимчасово перебуває у Великобританії, що підтверджується довіреністю від 30 вересня 2014 року, посвідченого ОСОБА_9, радником з консульських питань Посольства України в Великобританії, зареєстрованою в реєстрі.

Крім того, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, вважає, що ОСОБА_5 не представив суду жодних доказів звернення до правоохоронних органів для розшуку осіб, місце перебування яких невідоме.

Посилаючись на вищевикладене, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2010 року в частині визнання безвісно відсутньою ОСОБА_4 скасувати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області, заяву ОСОБА_4, заінтересовані особи: управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою задоволено.

Скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2010 року по справі № 2-о-37/2010 про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутньою.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановивши, що ОСОБА_4 не є безвісно відсутньою та на даний час перебуває у Великобританії в м. Лондоні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не дотримався ст. 250 ЦПК України та розглянув заяву ОСОБА_4 без її особистої участі у судовому засіданні, є безпідставними та не спростовують висновків суду про необов'язковість участі особи, яку визнано безвісно відсутньою, оскільки ця особа самостійно або через уповноваженого представника може подати відомості про своє місцеперебування, що є самостійною підставою для скасування рішення про оголошення цієї особи безвісно відсутньою.

Крім того, судами попередніх інстанцій перевірена довіреність, видана ОСОБА_7, що була засвідчена радником з консульських питань Посольства України в Великобританії, на предмет її відповідності нормам законодавства та факт повноважень повіреного на здійснення представництва ОСОБА_4 в суді, зокрема 27 квітня 2015 року радник з консульських питань Посольства України у Великобританії Коваленко М.М. надав відповідь заступнику Департаменту консульської служби МЗС України - начальнику консульського обслуговування, якою підтвердив факт оформлення довіреності ОСОБА_4 від 30 вересня 2014 року.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.