Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи: управління Національного банку України в Хмельницькій області, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгоcстрах", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 березня 2014 року між ним та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгоcстрах" (далі - ПАТ "СК "Інгоcстрах") було укладено договір комплексного страхування № НМНFNBR-142W1VL. Об'єктом страхування за указаним договором є квартира АДРЕСА_1. 18 листопада 2014 року договір страхування на його вимогу було зупинено. У цей же день між цими ж сторонами було укладено новий договір комплексного страхування № НМНDNBR-14A|1L6, у якому він просив зазначити майно, що страхується, аналогічно попередньому договору. Однак у подальшому з'ясувалося, що у договорі страхування вказаний інший об'єкт страхування, а саме: квартира АДРЕСА_2.

Позивач зазначав, що він не підписував цього договору. Крім того, він зареєстрований у АДРЕСА_3, а фактично проживає у АДРЕСА_4.

16 березня 2015 року стався страховий випадок, а саме: залиття квартири АДРЕСА_1, в якій він постійно проживає. Вартість відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття становить 1 693 грн, що підтверджується висновком експертного дослідження № 261ед/015.

20 березня та 2 квітня 2015 року він звертався до відповідача за виплатою страхового відшкодування, однак йому було відмовлено у такій виплаті, з посиланням на той факт, що договір є нечинним, у зв'язку із несплатою страхових платежів.

Позивач стверджував, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, на відшкодування якої він просив стягнути 10 000 грн та 1 693 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Таким чином, відповідно до загальних принципів відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, є неправомірність дій (вина) особи та причинний зв'язок між неправомірними діями та завданою шкодою.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки останнім не було надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для відшкодування відповідачами матеріальної та моральної шкоди на користь позивача.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.