Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання договору поруки припиненим; за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про зміну умов кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року,

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 17 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 31 600 доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 договір поруки. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 281 546 грн. 37 коп., яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену кредитну заборгованість.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати договір поруки, укладений 17 квітня 2008 року між нею та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилаючись на порушення положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , допущені при укладенні договору кредиту від 17 квітня 2008 року, просив змінити п. 1.1. кредитного договору та зазначити, що йому було видано кредит у розмірі 159 580 грн. зі сплатою 11,9 % річних до 16 квітня 2023 року; визнати п. п. 1.3, 3.2 кредитного договору та п. 1 договору поруки в частині сплати 11,9 % річних недійсними; визнати вимогу банку від 24 вересня 2014 року про зміну умов кредитного договору недійсною.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залишення позовної заяви ПАТ "Альфа-Банк" без розгляду відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу районного суду відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Розглядаючи питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки це не передбачено ст. 293 ЦПК України.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (v003p710-10) (справа про апеляційне оскарження ухвал суду), Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушення права на судовий захист, яке згідно із ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (v012p710-10) (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) судове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення заяви без розгляду.

Системний підхід до розуміння змісту п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали як про задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, так і ухвали, якими відмовлено в задоволенні цього клопотання.

Отже, законом не передбачено прямої заборони на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.