Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька ферма "Акватоп", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко") звернулось до суду із указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька ферма "Акватоп" (далі - ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп") на свою користь заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2013 року у розмірі 19 423 540 грн 98 коп., а також просило стягнути в солідарному порядку з ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1 000 грн.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" до ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У поданій касаційній скарзі ПАТ АБ "Порто-Франко" просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 (v0002700-09) роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-745цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства не допускається, а тому слід закрити провадження в частині позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" до ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" відхилити.

Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.