2а/0124/43/2012 Про визнання незаконним рішення міської ради Про надання дозволу на виконання проекту відводу земельних ділянок для передачі їх у постійне користування - 13.05.2013 Прийняття

У червні 2012 року позивач звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим з адміністративним позовом до Алупкінської міської ради, Виконавчого комітету Алупкінської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, Приватне підприємство "Геркулес" просив суд визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 45 від 17 лютого 1999 року "Про надання дозволу на виконання проекту відводу земельних ділянок для передачі їх у постійне користування"; рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 53 від 14 лютого 2002 року "Про внесення змін до власного рішення № 45 від 17 лютого 1999 року "Про надання дозволу на виконання проекту відводу земельних ділянок для передачі їх у постійне користування"; рішення Алупкінської міської ради 39-ї сесії 23-го скликання № 23 від 24 січня 2002 року "Про затвердження матеріалів попередніх погоджень та надання дозволів на виконання проекту відводу земельної ділянки ОСОБА_4"; рішення Алупкінської міської ради 29-ї сесії 5-го скликання № 10/13 від 11 грудня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)".

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 позов ОСОБА_2 до Алупкінської міської ради, виконавчого комітету Алупкінської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 45 від 17 лютого 1999 року "Про надання дозволу на виконання проекту відводу земельних ділянок для передачі їх у постійне користування" та № 53 від 14 лютого 2002 року "Про внесення змін до власного рішення № 45 від 17 лютого 1999 року "Про надання дозволу на виконання проекту відводу земельних ділянок для передачі їх у постійне користування".

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення.

В судовому засіданні 13.05.2013 позивач, ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в них.

Представник третьої особи -ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та просила відмовити у її задоволенні.

Відповідачі та третя особа- Приватне підприємство "Геркулес" явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Алупкінської міської ради З 7-ї сесії 4-го скликання від 29 жовтня 2005 року №34/88 позивачу наданий дозвіл на виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1, а .с.30).

Рішенням Алупкінської міської ради 16-ї сесії 5-го скликання від 09 червня 2007 року №17/5 внесено зміни до рішення № 34/88 від 29 жовтня 2005 року та позивачу наданий дозвіл на виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га за адресою: м. Алупка, район ХараБаір для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), із земель, що знаходяться у веденні Алупкінської міської ради (т. 1, а.с.31).

Рішенням Алупкінської міської ради 35-ї сесії 5-го скликання від 24 липня 2009 року №24 внесено зміни до рішення № 17/5 від 09 червня 2005 року та позивачу наданий дозвіл на виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.32).

Відповідно до рішення Алупкінської міської ради 39-ї сесії 5-го скликання від 30 грудня 2009 року №19/3 ОСОБА_2 затверджений проект землеустрою та передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с.19).

На виконання зазначеного рішення позивачу виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 448544, який був зареєстрований 18 червня 2010 року, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.16).

П. 1.1 рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 45 від 17 лютого 1999 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки для передачі її у постійне користування за адресою: м. Алупка, район вертолітного майданчику (т. 2, а.с. 28).

Рішенням виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 53 від 14 лютого 2002 року внесені зміни до рішення № 45 від 17 лютого 1999 року та ОСОБА_4 наданий дозвіл на збір матеріалів погоджень на земельну ділянку орієнтовною площею, 1 га для будівництва я житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 та вертолітним майданчиком (т. 1, а.с. 144).

Рішенням Алупкінської міської ради 39-ї сесії 23-го скликання № 23 від 24 січня 2002 року ОСОБА_4 затверджені матеріали попередніх погоджень місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4 та вертолітним майданчиком та йому наданий дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою (т. 1, а.а. 120).

Рішенням Алупкінської міської ради 29-ї сесії 5-го скликання № 10/13 від 11 грудня 2008 року ОСОБА_4 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки та передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 та вертолітним майданчиком (т. 1, а.с. 106).

На підставі вказаного рішення між третьою особою та Алупкінською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2009 року, згідно якого у користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 та вертолітним майданчиком (кадастровий номер - 0111970200:01:004:0079), надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка). Договір оренди був зареєстрований у ЯВ КРФ ДБ "ЦДЗК", про що в Державному реєстрі земельних ділянок зроблений запис від 29 листопада 2010 року за № 041000700078 (т. 2, а.с. 53-59).

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання щодо регулювання земельних відносин, що відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) є виключною компетенцією Алупкінської міської ради, а не її виконавчого органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України проголошує: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Частиною 3 статті 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

У відповідності із ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Судова колегія відмічає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції, що повністю узгоджується з нормами частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В силу положень ст.ст. 9, 10 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення від 17 лютого 1999 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів, міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; погодження проектів землеустрою.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

З огляду на зазначені норми законодавства, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки вирішення питання щодо регулювання земельних відносин є компетенцією Алупкінської міської ради, а не її виконавчого органу, тому вимоги ОСОБА_2 в частині скасування рішень виконкому від 17 лютого 1999 року та 14 лютого 2002 року є частково обґрунтованими у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції будь- яких доказів щодо можливості делегування повноважень ради щодо надання земельних ділянок у користування виконавчим органам суду відповідачем не надано, а судом не добуто.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині скасування рішень Алупкінської міської ради від 24 січня 2002 року та 11 грудня 2008 року колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, або господарський праві, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертиз.

При апеляційному перегляді справи судом встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 11 липня 2011 року по справі № 2-1348/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Алупкінська міська рада, управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання права власності, визнання незаконними дії, положень договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало чинності, встановлений факт накладення земельних ділянок, що не заперечується сторонами. Крім того, суд дійшов до висновку, що підготовку відведення земельної ділянки у користування та оформлення правовстановлюючих документів на неї ОСОБА_4 здійснив значно раніше ОСОБА_2 "Право на земельну ділянку перше виникло у ОСОБА_4" (т.1, а.с. 196-197).

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. При цьому ці преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що позов в частині скасування рішень Алупкінської міської ради від 24 січня 2002 року та 11 грудня 2008 року задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що право ОСОБА_2 на земельну ділянку не може бути порушене цими оскаржуваними рішеннями, оскільки у ОСОБА_4 у першого виникло право на земельну ділянку.

Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року у справі № 2а-0124/24/12, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Алупкінської міської ради, третя особа: ОСОБА_2.

Вказаним рішенням суду визнано протиправним та скасовано п.1.8 рішення Алупкінської міської ради 35-ої сесії 5-го скликання № 24 від 24 липня 2009 року "Про зміну редакції рішення Алупкінської міської ради фізичним та юридичним особам" щодо дозволу громадянину України ОСОБА_2 виконати проект землеустрою по відводу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Визнано протиправним та скасовано рішення 39-ої сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради № 19/3 від 30 грудня 2009 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)". Стягнуто з Алупкінської міської ради на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі у виді судового збору в сумі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок та судові витрати по справі за проведення судової експертизи в сумі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) гривні 80 копійок. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що громадянину України не вправі передаватись в оренду земельна ділянка для громадської та житлової забудови є помилковими з огляду на наступне.

Так, статтею 93 Земельного Кодексу України передбачає, що земельні ділянки можуть передаватись в оренду іноземним громадянам, яким був ОСОБА_4 на момент отримання ділянки в оренду. Разом з цим, статтею 40 Земельного Кодексу України передбачено право громадян України отримувати у власність або в оренду ділянки для житлової забудови, при цьому заборони для надання іноземним громадянам земельної ділянки в оренду для цієї мети вказана норма не містить.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що факт невизнання позивачем- ОСОБА_2 права третьої особи-ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень Алупкінської міської ради № 23 від 24 січня 2002 року та № 10/13 від 11 грудня 2008 року, як таких, що прийняті в порушення вимог закону, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Зважаючи на наведене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чорна О.В.) від 12.12.12 у справі № 2а/0124/43/2012,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.