Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" про захист прав споживача, відшкодування збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача збитки, завдані несвоєчасним поверненням коштів за депозитними договорами, в розмірі 419 115 грн 90 коп., посилаючись на те, що у зв'язку із девальвацією гривні грошових коштів, отриманих від ПАТ "Акцент-Банк" за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року, недостатньо для придбання іноземної валюти в тому розмірі, який він вносив за договорами банківського вкладу.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом установлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ "Акцент-Банк" було укладено декілька договорів про депозитний вклад: від 20 грудня 2013 року в розмірі 50 тис. російських руб.; від 15 липня 2009 року в розмірі 10 тис. євро; від 11 березня 2014 року в розмірі 10 231,8 доларів США; від 11 березня 2014 року в розмірі 10 231,8 доларів США; від 20 грудня 2013 року в розмірі 140 тис. грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_4, стягнуто з ПАТ "Акцент-Банк" грошові кошти у сумі 662 849 грн 08 коп. за вищевказаними депозитними договорами.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року зазначене судове рішення змінено шляхом зменшення загальної суми грошових коштів, що підлягають стягненню з ПАТ "Акцент-Банк" на користь ОСОБА_4, з 662 849 грн 08 коп. до 569 572 грн 66 коп., зменшено суму стягнення, враховуючи відсотки за користування банківським вкладом, банківський вклад з урахуванням трьох відсотків річних за депозитними договорами від 20 грудня 2013 року - з 144 887 грн 21 коп. до 141 937 грн 94 коп. та від 15 липня 2009 року - з 257 033 грн 09 коп. до 166 705 грн 94 коп. У решті рішення залишено без змін (а. с. 14-17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що на дату виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва - 27 квітня 2015 року, позивач був позбавлений можливості відновити розмір вкладів, тобто придбати іноземну валюту в розмірі 50 795,25 російських руб., 10 189,02 євро, 20 537,63 доларів США, оскільки виконання вказаного рішення проводилось за курсом НБУ на день подання заяви про повернення коштів - 09 квітня 2014 року, таким чином позивачу завдано збитків у результаті порушення його цивільного права, які підлягають відшкодуванню в порядку ст. 22 ЦК України.

Із наданого розрахунку збитків, які поніс позивач у вигляді курсової різниці валют сума, яка була стягнута з ПАТ "Акцент-Банк" за рішенням суду в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09 квітня 2014 року та на 27 квітня 2015 року склала 419 115 грн 90 коп.

У силу положень ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Реалізуючи право на судовий захист, позивач здійснив дії, направлені на відновлення свого порушеного права, визначив суму заборгованості в національній валюті, вказана позивачем сума курсової різниці за період розгляду справи і до фактичного виконання судового рішення не є збитками в розумінні вимог ЦК України (435-15) .

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову в позові за безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.