Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ЧерненкоВ.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального товариства "Тополя-406" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданоюпредставником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року Львівське комунальне підприємство "Тополя-406" (далі - ЛКП "Тополя-406") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні підприємства. Оскільки відповідач не оплачує надані підприємством послуги з обслуговування будинку, за період з червня 2010 року по січень 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 12 930 грн 83 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 серпня

2015 року позов Львівського комунального товариства "Тополя-406" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального товариства "Тополя-406" 2 976 грн 10 коп. заборгованості за центральне опалення за період з 3 березня 2011 року по січень 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального товариства "Тополя-406" 3 269 грн 53 коп. заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального товариства "Тополя-406" 3 269 грн 53 коп. заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, оскаржується рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним надавались такі послуги відповідачу. Крім того, між сторонами не укладався договір про надання таких послуг.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи вказані позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що не доведено, що відповідач, як споживач послуг, звертався до позивача із заявами чи претензіями щодо ненадання або неналежного надання таких послуг. Крім того, остання сплата за послуги здійснена у червні 2013 року, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем. Отже, має місце переривання перебігу позовної давності і стягненню підлягає вся сума заборгованості.

Такі висновки апеляційного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП "Тополя-406".

Оскільки ОСОБА_3 не оплачує надані послуги з обслуговування будинку, за розрахунком підприємства, утворилась заборгованість у розмірі 12 930 грн 83 коп.

Проте ОСОБА_3. заперечуючи проти позову, зазначав, що між ним та позивачем не укладався відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг, таку пропозицію від комунального підприємства він не отримував, а, відтак, стягнення з нього заборгованості за ці послуги є передчасним.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15, кая згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має врахровуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Апеляційний суд врахував наведене та стягуючи заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до розрахунку, наданого ЛКП "Тополя-406", виходив із того, остання оплата послуг здійснена ОСОБА_3 у червні 2013 року, що свідчить про переривання перебігу позовної давності, тому стягненню підлягає вся сума заборгованості.

З розрахунку заборгованості, наданого ЛКП "Тополя-406" вбачається, що ОСОБА_3 має заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3 269 грн 53 коп., яка утворилась у період з червня 2010 року по січень 2015 року. Остання сплата за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території проведена ОСОБА_3 у червні 2013 року ( а.с. 4).

У березні 2014 року ЛКП "Тополя-406" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за вказані послуги (а.с. 8).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Апеляційний суд вказане врахував та стягуючи з відповідача суму заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вірно виходив із того, що остання сплата здійснена ним у червні 2013 року, у березні 2014 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати вказаних послуг. Отже, в силу вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України мало місце переривання перебігу позовної давності, після чого перебіг позовної давності почався заново.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Під час розгляду справи апеляційним судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків апеляційного суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.