Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Іваненко Ю.Г., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 10 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "БМ Банк" (далі - ВАТ "БМ Банк"), правонаступником якого є ПАТ "БМ "Банк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір.

Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит в сумі 55 000 швейцарських франків з 10,99 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 09 жовтня 2018 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вищевказаним кредитний договором, 10 жовтня 2008 року між ВАТ "БМ Банк" та ОСОБА_8 був укладений договір поруки.

Унаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором станом на 17 січня 2015 року у ОСОБА_6 утворилася заборгованість перед банком в сумі 38 708,76 швейцарських франків, яка складається із строкової заборгованості за кредитом в сумі 28 827,08 швейцарських франків, простроченої заборгованості за кредитом - 5 282,24 швейцарських франків, строкової заборгованості за процентами - 176,09 швейцарських франків, прострочених процентів за користування кредитом - 3 436,88 швейцарських франків, пені - 986 швейцарських франків.

У зв'язку із цим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 38 708,76 швейцарських франків, що станом на 17 січня 2015 року за курсом НБУ становило 703 148 грн 26 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 26/40/101008 від 10.10.2008 року у розмірі 38 700,03 швейцарських франків, що еквівалентно станом на 21 вересня 2015 року 876 274 грн 63 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" судові витрати по сплаті судового збору по 1 827 грн з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 вересня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" заборгованості за кредитним договором скасовано.

В позові Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_7 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_6 пені в іноземний валюті сумі 977,74 швейцарських франків скасовано.

Позов Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_6 про стягнення пені задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" пеню в сумі 15 968 гривень 31 копійка.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 вересня 2015 року в частині стягнення загальної суми заборгованості змінено, визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6, на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в розмірі 37 722,29 швейцарських франків та пені в сумі 15 968 гривень 31 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" 3 643 гривні 77 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на користь ОСОБА_7 2 009 гривень 71 копійку в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на користь ОСОБА_6 05 гривень 63 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "БМ Банк" просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2015 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_9 були порушені умови кредитного договору у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 38 700,03 швейцарських франків, що еквівалентно станом на 21 вересня 2015 року 876 274 грн 63 коп., яка підлягає стягненню з боржника та поручителя у солідарному порядку.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що пеня підлягає стягненню в межах річного строку позовної давності у гривнях, а також дійшов висновку про припинення поруки, оскільки кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 10 жовтня 2008 року між ВАТ "БМ Банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 26/40/101008, за умовами якого відповідачу було видано кредит в сумі 55 000 швейцарських франків, із процентною ставкою розрахунком 10,99 % річних, строком повернення до 09 жовтня 2018 року.

Банк свої зобов'язання перед ОСОБА_6 виконав, надавши йому кредитні кошти, що підтверджується копією касового журналу по видатках за 10 жовтня 2008 рік.

Пунктом 1 додаткового договору від 17 квітня 2009 року № 1 до кредитного договору від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008, укладеного між ВАТ "БМ Банк" та ОСОБА_6, передбачено, що сторони домовились, що незалежно від інших умов кредитного договору грошові кошти направляються на виконання зобов'язань, передбачених цих договором, та перераховуються в такому порядку: прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти, строкова сума основного боргу; прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкові комісії; штрафні санкції за цим договором.

Додатковим договором від 30 квітня 2009 року № 2 до кредитного договору від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008, укладеного між ВАТ "БМ Банк" та ОСОБА_6, внесено зміни в додаток № 1 до кредитного договору та викладено його в новій редакції.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на умовах, визначених цим договором, після виконання ним умов, передбачених розділом 1 договору.

Для видачі кредиту банк відкриває позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 та рахунок для нарахування процентів НОМЕР_2. Кредит надається шляхом видачі готівки.

Пунктом 5.1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується своєчасно здійснювати платежі з погашення процентів за користування кредитом та кредиту у визначені даним договором терміни, а також виконувати інші свої зобов'язання згідно з даним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за згаданим кредитним договором 10 жовтня 2008 року між ВАТ "БМ Банк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як поручителем, був укладений договір поруки № 26/40/101008, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника, що випливають з кредитного договору від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008, укладеного між кредитором та боржником, за яким останній зобов'язаний до 09 жовтня 2023 року повернути кредит у розмірі 55 000 швейцарських франків під 10,99 % процентів річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в повному обсязі, а саме: за повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових кошів та рахунків, на які поручитель зобов'язаний перерахувати кошти. Поручитель зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 календарних днів після отримання повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору відповідачем, ОСОБА_6, відповідачам 04 червня 2014 року були надіслані претензії про погашення наявної простроченої заборгованості за кредитом та відсотками.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 ст. 554 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 зобов'язався перед банком повернути суму кредиту з процентами до 09 жовтня 2018 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судами встановлено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був здійснити починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця, не пізніше 09 жовтня 2018 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Водночас правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" слід розглядати однаково як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-436цс15 та від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

Суд апеляційної інстанції при перевірці рішення суду першої інстанції не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, не з'ясував чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу та по яких платежах порука припинилась, а по яких ще діє.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.