1324/2031/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - 07.09.2016 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Савченко В.О., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Львівської області від 2 листопада 2015 року,

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279 та додаткової угоди до нього від 13 липня 2009 року ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 10 200 доларів США зі сплатою 13,75 % річних та строком повернення коштів до 29 березня 2017 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору 30 березня 2007 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_9 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_7, що виникають з умов кредитного договору від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279, а саме: повернути кредит у розмірі 10 200 доларів США, сплатити відсотки за користування ним, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту у повному обсязі. Договорами поруки також передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання боргових зобов'язань відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

Крім того, на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 30 березня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 69 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_10

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору та додаткової угоди до нього утворилася заборгованість, розмір якої станом на 21 липня 2014 року становив 24 835 доларів США, що було еквівалентно 289 466 грн 63 коп., з яких: 7 089,18 доларів США, що еквівалентно 82 628 грн 59 коп., - заборгованість зі сплати кредиту, 3 172,29 доларів США, що еквівалентно 36 974 грн 92 коп., - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 14 573,53 доларів США, що еквівалентно 169 863 грн 12 коп., - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків.

Позивач у рахунок погашення цієї заборгованості просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_10, з метою задоволення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором кредиту від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279 у сумі 24 835 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 21 липня 2014 року було еквівалентно 289 466 грн 63 коп., визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, відсутні, встановити початкову вартість предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайну вартість на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 лютого 2015 року позов ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 10 261,47 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 119 603 грн 51 коп., яка складається з: 82 628 грн 59 коп. - заборгованість зі сплати кредиту, 36 974 грн 92 коп. - заборгованість зі сплати відсотків. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 2 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвально нове рішення у справі про часткове задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 15 261,47 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 21 липня 2014 року було еквівалентно 177 881 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості зі сплати кредиту у сумі 7 089,18 доларів США, що становить 82 628 грн 59 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 3 172,29 доларів США, що становить 36 974 грн 92 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків за користування кредитом у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 58 277 грн 96 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_9 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 15 261,47 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 21 липня 2014 року було еквівалентно 177 881 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості зі сплати кредиту у сумі 7 089,18 доларів США, що становить 82 628 грн 59 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 3 172,29 доларів США, що становить 36 974 грн 92 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків за користування кредитом у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 58 277 грн 96 коп.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30 березня 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_10, для задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279 у сумі 15 261,47 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 21 липня 2014 року було еквівалентно 177 881 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості зі сплати кредиту у сумі 7 089,18 доларів США, що становить 82 628 грн 59 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 3 172,29 доларів США, що становить 36 974 грн 92 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків за користування кредитом у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 58 277 грн 96 коп.

Звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалено провести шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , встановивши початкову вартість предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 278 300 грн, яка погоджена сторонами у договорі іпотеки від 30 березня 2007 року.

Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині встановлення початкової вартості предмета іпотеки для його подальшої реалізації, посилаючись на неправильне застосування судом у цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Указані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що 30 березня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено кредитний договір № 014/0022/82/48279, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 10 200 доларів США зі сплатою 13,75 % річних та строком повернення коштів до 29 березня 2017 року (а. с. 7-10, т. 1).

На забезпечення виконання ОСОБА_7 умов цього договору 30 березня 2007 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_9 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_7, що виникають з умов кредитного договору від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279, а саме: повернути кредит у розмірі 10 200 доларів США, сплатити відсотки за користування ним, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту у повному обсязі (а. с. 23-28, т. 1). Умовами цих договорів також передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання боргових зобов'язань відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

Крім того, на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 30 березня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 69 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_10 (а. с. 29-30, т. 1).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, суд встановив, що станом на 15 жовтня 2011 року заборгованість зі сплати кредиту та нарахованих відсотків відповідачем ОСОБА_7 було сплачено у повному обсязі, проте у подальшому він почав порушувати графік сплати чергових платежів, визначений умовами кредитного договору.

Встановлено, що станом на 21 липня 2014 року розмір заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279 становив 24 835 доларів США, що було еквівалентно 289 466 грн 63 коп., і складався з: 7 089,18 доларів США, що еквівалентно 82 628 грн 59 коп., - заборгованості зі сплати кредиту, 3 172,29 доларів США, що еквівалентно 36 974 грн 92 коп., - заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 14 573,53 доларів США, що еквівалентно 169 863 грн 12 коп., - пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд визначив, що задоволенню підлягає заборгованість у сумі 15 261,47 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 21 липня 2014 року було еквівалентно 177 881 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості зі сплати кредиту у сумі 7 089,18 доларів США, що становить 82 628 грн 59 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 3 172,29 доларів США, що становить 36 974 грн 92 коп., та пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків за користування кредитом з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 58 277 грн 96 коп. При цьому суд вирішив питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у цій сумі за кредитним договором від 30 березня 2007 року № 014/0022/82/48279 з проведенням прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 278 300 грн, яка, як зазначив суд, погоджена сторонами у договорі іпотеки від 30 березня 2007 року.

Однак із таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 278 300 грн, яка була визначена сторонами на момент укладення договору іпотеки, суд апеляційної інстанції не врахував положень ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" щодо процедури визначення ціни продажу предмета іпотеки та залишив поза увагою заперечення позивача щодо її розміру.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України ухвалив рішення на основі не повно з'ясованих обставин у справі.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.