Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Савченко В.О.,

суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2007 року у зв'язку нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 26 квітня 1997 року, погодившись на пропозицію ОСОБА_2 придбати 17/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 сплатила останній обумовлену суму коштів у розмірі 400 грн, що підтверджується розпискою продавця й до теперішнього часу користується вказаною нерухомістю, проте через незадовільний стан здоров'я ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нотаріально не було оформлено, а 20 вересня 1997 року ОСОБА_2 померла.

Рішенням Ленініського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 березня 2007 року, позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу 17/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 26 квітня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

У вересні 2015 року виконавчий комітет Кіровоградської міської ради звернувся до районного суду з заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2007 року в зв'язку нововиявленими обставинами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 року заяву виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2007 року скасовано й в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року зазначене рішення районного суду частково змінено, а саме виключено з його мотивувальної частини посилання на ст. ст. 210, 640 ЦК України, як на підставу для відмови в задоволенні позову й зазначено про недоведеність позовних вимог.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами установлено, що ухвалою Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 06 травня 2015 року, яка набрала законної сили 13 травня 2015 року, звільнено ОСОБА_3, обвинувачену за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1

Із матеріалів кримінального провадження, зокрема, висновків почеркознавчих експертиз від 04 квітня 2013 року № 89 та від 24 травня 2013 року № 153, вбачається, що у період з 08 липня 2003 року по 21 червня 2005 року, ОСОБА_3 (на момент вчинення кримінального правопорушення її по-батькові було "Петрівна"), переслідуючи мету наживи, власноручно від імені ОСОБА_2 виконала розписку датовану 26 квітня 1997 року про продаж 17/50 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, а також власноручно виконала підписи від ОСОБА_2 та свідків. Після чого подала позов до суду про визнання права власності на вказане домоволодіння з вказаною розпискою.

Згідно з ч. 1 ст. 361 ЦПК рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Згідно роз'яснень, викладених в п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого судового рішення, як підстави для його перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК) мають існувати на момент ухвалення судового рішення, але про їх недостовірність заявнику не було відомо. Такі нововиявлені обставини мають бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили (абз. 1 п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) .

У випадках коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчено постановленням вироку (у зв'язку із закінченням строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку із смертю) на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову органів дізнання та досудового слідства, а також постанову суду про закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у статті 7-1 Кримінально-процесуального кодексу України, прийнятих за результатами проведеного в порядку кримінального судочинства розслідування за умови визнання їх істотною для справи обставиною відповідно до пункту 1 частини 2 статті 361 ЦПК.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого в незмінній частині погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов вірного й обґрунтованого висновку щодо того, що обставини на які посилається виконавчий комітет, є нововиявленими, істотними для справи в силу ч. 2 ст. 361 ЦПК України, які не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи та такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

При цьому, апеляційним судом правильно виключено з мотивувальної частини посилання на ст. ст. 210, 640 ЦК України, оскільки застосування цих норм є протилежними за змістом, ніж ті, що застосувалися в рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2005 року, та застосування таких норм не пов'язане з нововиявленими обставинами та з новою оцінкою обставин справи.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Судами, як першої, так і апеляційної інстанцій дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки висновки судів про задоволення позову зроблені вірно.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 року, в частині незміненій рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року, та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.