Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Іваненко Ю.Г., Висоцької В.С., Савченко В.О., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 листопада 2015 року,

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 23 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 910.13381, за яким останній отримав кредит у сумі 106 049,80 грн строком на 60 місяців.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 між банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки б/н, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між боржником та кредитором, в повному обсязі як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Протягом строку дії кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого у ОСОБА_6 виникла заборгованість, яка станом на 13 лютого 2015 року становить 232 400,62 грн.

На підставі наведеного позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 232 400,62 грн, а також стягнути судові витрати у справі.

Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 серпня 2015 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 232 400 грн 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 324,01 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 05 листопада 2015 року рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 серпня 2015 року скасовано.

Позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 232 400,62 грн, що складається з наступного: 58 170,99 грн - сума основного боргу, 38 049,25 грн - сума простроченого боргу, 42 766,12 грн - прострочені проценти, 1 124,47 грн - строкові проценти, 90 554,87 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "Ідея Банк" судові витрати у розмірі 2 440 грн 20 коп. з кожного.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 листопада 2015 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор не звернувся з позовом до поручителя протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов'язання та із заявою про поновлення строку давності щодо стягнення заборгованості з поручителя не звернувся.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що строк виконання основного зобов'язання встановлено до 23 лютого 2017 року, а відповідно порука не є припиненою та діє до припинення забезпечуваного нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 23 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та громадянином України ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 910.13381, за яким останній отримав кредит у сумі 106 049,80 грн строком на 60 місяців.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 між ОСОБА_6, ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки б/н, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань із повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені та відшкодування збитків згідно з кредитним договором.

Згідно з п. 3 договору поруки термін виконання поручителем зобов'язань, забезпечених порукою за договором - один день із моменту пред'явлення вимоги кредитора.

Згідно з п. 11 договору поруки порука надається строком на 10 років.

Протягом строку дії кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у ОСОБА_6 виникла заборгованість, яка станом на 13 лютого 2015 року становить 232 400,62 грн, яка складається з: 58 170,99 грн - сума основного боргу; 38 049,25 грн - сума простроченого боргу; 42 766,12 грн - сума прострочених процентів; 1 124,47 грн - сума строкових процентів; 90 554,87 грн - сума пені.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як установлено судами, боржник ОСОБА_6 (а отже, і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 23 лютого 2017 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з параграфу 4 кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за договором у вигляді ануїтетних платежів відповідно до графіка щомісячних платежів щомісяця у сумі 2 868,41 грн.

Відповідно до п. 3 договору поруки термін виконання поручителем зобов'язань, забезпечених порукою за договором - один день із моменту пред'явлення вимоги кредитора.

Згідно з п. 11 договору поруки порука надається строком на 10 років.

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування згаданих висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.