Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою представників ОСОБА_5, ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з вказаними позовами, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 43К, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 95 000 доларів США строком до 27 лютого 2018 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.

28 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", а також між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори поруки, згідно з якими поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2012 року з боржника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 639 630,44 грн.

Позивачі зазначали, що відповідно до п.п. 5 і 6 договорів поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку та поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 днів з моменту отримання вимоги.

17 серпня 2015 року банк направив позивачам претензію про повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 136 914,62 доларів США.

Однак, у квітні 2010 року банк використав своє право достроково стягнути з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором, не надіславши, при цьому, вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту. Вважали, що банк пред'явивши до них претензію пропустив шестимісячний строк, оскільки рішенням суду від 10 квітня 2012 року, яке вступило в силу 21 квітня 2012 року банком змінений строк виконання основного зобов'язання, а тому порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2016 року позов ОСОБА_5 та позов ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір поруки від 28 лютого 2008 року № 43К, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" припиненим з 21 жовтня 2012 року. Позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано договір поруки від 28 лютого 2008 року № 43К, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк" припиненим з 21 жовтня 2012 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 28 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 43К, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 95 000 доларів США строком до 27 лютого 2018 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.

28 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 43К, згідно з якими остання зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

Також 28 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 43К, згідно з якими остання зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2012 року з боржника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 639 630,44 грн.

17 серпня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало поручителям повідомлення-вимогу про виконання зобов'язання за кредитом та повернення ними заборгованості у розмірі 136 914,62 доларів США (а. с. 6, 113).

У п. 24 постанови Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Апеляційний суд, встановивши, що з позивачів, як поручителів, згідно з договорами поруки від 28 лютого 2008 року № 43К вже стягнуто кредитну заборгованість за рішенням суду від 10 квітня 2012 року, у справі відсутні будь-які докази того, що порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилась до ухвалення вказаного рішення, яким з поручителів в солідарному порядку разом із боржником стягнуто заборгованість на підставі договорів поруки, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність будь-яких правових підстав для того, щоб розглядати можливість припинення поруки після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості з поручителів.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-1199цс16.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представників ОСОБА_5, ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.