Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_6 та мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

16 січня 2015 року шлюб розірвано за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми. Під час спільного проживання з ОСОБА_6 вони придбали спірний будинок по АДРЕСА_1, який був оформлений на її матір - ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що позивач постійно виїжджав за межі України. З весни 2014 року шлюбні стосунки з ОСОБА_6 фактично припинилися, і вона з іншим чоловіком, з яким створила сім'ю, виїхала разом з синами проживати за іншою адресою, а позивач залишився у спірному будинку, у якому постійно проживав та при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту знаходився саме за адресою своєї реєстрації - АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу між ним та відповідачами була досягнута згода про поділ спільно придбаного в шлюбі майна, а саме про те, що будинок буде проданий, а гроші будуть поділені між ним та ОСОБА_6, а до продажу будинку позивач буде там проживати.

17 квітня 2015 року ОСОБА_4 виїхав до Польщі, про що попередив відповідачів, а коли повернувся 22 травня 2015 року не зміг потрапити до будинку, оскільки відповідачі змінили замки у будинку, а нові ключі відмовилися надати. З травня 2015 року неодноразово намагався потрапити до будинку, звертався за допомогою до правоохоронних органів. До розірвання шлюбу, сторони всі разом будували будинок, проживали однією сім'єю, позивач там був і є зареєстрований і користувався даним спірним будинком. На даний час іншого житла у нього немає, тому просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення та передачі йому ключів від будинку.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні будинком по АДРЕСА_1, шляхом його вселення до будинку та передачі йому ключів від будинку по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 з якою мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

16 січня 2015 року шлюб розірвано за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми.

У будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, позивач ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_8, ОСОБА_7 (а. с. 7).

Частинами 1 та 4 ст. 156 Житлового Кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач вселився і був зареєстрований у житловому приміщенні за згоди власника ОСОБА_5 як член сім'ї, виселення ОСОБА_4 у судовому порядку не проводилося, доказів про неможливість спільного проживання відповідачами до суду першої та апеляційної інстанцій не надано, тому порушене право користування ОСОБА_4 житловим приміщенням обґрунтовано поновлено шляхом вселення та зобов'язання передати ключі від спірної квартири.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.