Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування частини земельної ділянки із незаконного чужого володіння та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року та касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона є власником будинку по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 664,7 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2011 року. Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_5

Вказувала, що присадибна ділянка відповідача знаходиться поруч з її земельною ділянкою, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і технічним паспортом на житловий будинок. Вважала, що ОСОБА_5 незаконно вилучив із її користування частинну присадибної земельної ділянки, загальною площею 29 кв. м, що підтверджується довідкою та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

У 2013 році ОСОБА_5 самовільно переніс паркан на земельну ділянку позивача на 1 м, таким чином встановивши паркан біля фундамента її будинку, тому ОСОБА_4 тривалий час не має можливості користуватися частиною земельної ділянки, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду.

Просила витребувати частину її земельної ділянки площею 29 кв. м із незаконного володіння і користування відповідача, з перенесенням межового паркану на попереднє місце його знаходження, та стягнути з відповідача 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року скасовано у частині відмови у задоволенні позову про витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування з ухваленням у цій частині нового рішення. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за власний рахунок відновити межу між земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до технічних характеристик акта про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_4 від 12 листопада 2012 року, кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_4 від 14 листопада 2014 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 від 26 грудня 2014 року і додатка № 1 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 80-15 від 24 вересня 2015 року, шляхом знесення (демонтажу) існуючого між вказаними земельними ділянками паркану (огорожі). В інші частині рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено,що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2011 року (а. с. 144147, т. 1).

Згідно з п. 1.2 договору житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 66,7 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м. має господарсько-побутові будівлі: сарай літ. "Е", сарай літ. "Д", водопровід літ. "В", каналізація літ. "К", вимощення літ. "I", огорожа літ. "N"; розташований на земельній ділянці площею 0,0665 га, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до витягу із Поземельної книги про земельну ділянку, виданого відділом Держкомзему у м. Світловодську Кіровоградської області від 31 серпня 2011 року.

Право власності позивача на вказаний житловий будинок зареєстроване реєстраційною службою Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області 11 вересня 2013 року (а. с. 5, т. 1).

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 28 жовтня 2014 року № 1254 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) по АДРЕСА_1; загальна площа земельної ділянки визначена площею 679 кв. м (а. с. 20, т. 1).

14 листопада 2014 року Управлінням Держземагентства у Світловодському районі зареєстровано присадибну земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0679 га по АДРЕСА_1 (а. с. 21).

26 грудня 2014 року реєстраційною службою Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а. с. 70, т. 1) та зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку площею 0,0679 га (а. с. 71, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_3, виданого 03 червня 2003 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області будинок по АДРЕСА_2, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 59, т. 1).

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 29 грудня 2004 року № 877 "Про передачу у приватну власність та оренду земельних ділянок громадянам" присадибна земельна ділянка площею 0,0728 га по АДРЕСА_2 передана безоплатно у спільну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка) (а .с. 60, т. 1).

08 листопада 2005 року на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування Світловодським міським відділом земельних ресурсів ОСОБА_5 виданий державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 728 кв. м по АДРЕСА_2 (а. с. 116, т. 1).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2014 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 08 листопада 2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_5, як такий, що містить помилкові дані щодо меж земельної ділянки.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2014 року встановлено, що у Плані меж земельної ділянки, який міститься в державному акті на право власності на земельну ділянку від 08 листопада 2005 року, відстань від крапки 3 до крапки 4 становить 3,5 м, відстань від крапки 4 до крапки 5 2,52 м.; у Відомості вирахування дирекційних і внутрішніх кутів, відстаней між точками повороту меж з контролем, координат та площі землекористування по АДРЕСА_2 віддаль на місцевості від точки координат 3 до точки 4 складає 2,52м, від точки 4 до точки 5 3,5м.

У плані меж земельної ділянки безпосередньо в Державному акті та у графічних планах даної земельної ділянки, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо складання державного акта на право спільної власності на неї відстані дзеркально протилежні.

Вказані розбіжності пояснюються розробником даної технічної документації як помилка, що сталася при перенесенні розмірів відстаней між цими точками в електронний варіант та роздрукуванні.

Розробником технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право спільної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Світловодську було комунальне підприємство "Архітектурно-виробниче бюро", представник якого визнав, що технічна помилка допущена вказаним підприємством під час роздрукування державного акта на право власності на земельну ділянку: цифри, які зазначають розміри відстаней між точками 3-4 та 4-5 наклалися одна на одну та помінялися місцями.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 24 вересня 2015 року № 80-15 існуюча межа між земельними ділянками сторін, що штучно утворена зведеним відповідачами парканом зменшує площу земельної ділянки позивачки на 29 кв. м і відповідно збільшує на таку ж кількість метрів площу земельної ділянки відповідачів (а. с. 175184, т. 1).

Висновки експертизи узгоджуються з параметрами (характеристиками), що зазначені у правовстановлюючих документах на земельну ділянку ОСОБА_4 (а. с. 5766, т. 2).

Разом з тим у відповідачів правоустановчі документи на земельну ділянку відсутні, оскільки скасовані відповідними судовими рішеннями (а. с 1014, 1518).

Апеляційний суд зробив правильний висновок, що право ОСОБА_4 як власника та користувача земельної ділянки підлягає поновленню шляхом відновлення відповідачами межі між земельними ділянками сторін. Не зазначення у мотивувальній частині рішення суду посилань на норми права не є підставою для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, визначив правовідносини, що виникли між сторонами, а саме з приводу визначення межі між земельними ділянками, та вирішив спір між сторонами, встановивши правову визначеність у правовідносинах.

Суди правильно вказали, що и належними та допустимими доказами в силу вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачка не довела спричинення їй діями відповідачів моральної шкоди та розміру такої шкоди відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року та рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року у нескасованій апеляційним судом частині залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.