Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 2а/0570/17338/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.07.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 05.12.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини другої статті 71, статті 69, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" з питань з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків Приватним підприємством "Восток-Енерго" за березень-квітень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзоптторг" за травень-червень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом "Промтех" за липень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Укренергосервіс" за липень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Трейд-Ком" за серпень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ален-Груп" за січень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія МКС Донстройсервіс" за березень-червень 2011 року, Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Заритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за березень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати у сумі 277657,56грн. Вказані висновки зроблені внаслідок того, що при проведенні перевірки не встановлений факт виконання послуг та придбання ТМЦ, оскільки відображені у бухгалтерському (у подальшому у податковому) обліку позивача операції з виконання ремонтних робіт, придбання ТМЦ, проведені без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби складено акт від 28.09.2012 № 1866/22-4-23026798 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0000042204/26955, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339505,00 грн., у тому числі за основним платежем -277658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61851,75 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з проведення субпідрядних будівельних робіт на об'єктах санаторіїв та поставки будівельних матеріалів, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам законодавства; відсутність у позивача кошторисної документації; відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та технічного персоналу у кількості достатній для виконання ними як субпідрядниками визначеного в актах приймання будівельних робіт об'єму робіт, враховуючи терміни упродовж яких такі роботи виконувалися.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 2а/0570/17338/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.