Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Завгородньої І.М., Ситнік О.М., Капренко С.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Держземагентство у Вінницькому районі, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В., про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, за касаційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року,

У червні 2015 року Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Посилалася на те, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року у справі № 127/27702/13-а задоволено адміністративний позов Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 789 від 05 липня 2012 року "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року в справі № 127/27702/13-а залишена без змін.

На підставі скасованого розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 липня 2012 року № 789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту" передано громадянам у власність земельні ділянки загальною площею 2,0000 га, з них 2,0000 га ріллі, для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які надані у власність та користування (землі запасу), на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі вищезазначеного розпорядження 13 липня 2012 року Управлінням Держкомзему у Вінницькомурайоні Вінницької області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_7

Оскільки підстави видачі акта скасовані судовими постановами, які набрали законної сили, державний акт підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_7 12 червня 2013 року передала земельну ділянку на користь ОСОБА_6, про що 12 червня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, який посвідчений приватним нотаріусом Стеблюк Н.В.

Вінницька міська рада з посиланням на ч. 3 ст. 215 ЦК України вважала зазначений договір купівлі-продажу недійсним, оскільки первісна підстава для виникнення права власності на земельну ділянку скасована на підставі рішення суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_7 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник Вінницької міської ради - Хващевська Л.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що на ім'я ОСОБА_7 виданий державний акт серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 липня 2012 року № 789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту".

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року у справі № 127/27702/13-а задоволено адміністративний позов Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 05 липня 2012 року № 789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року у справі № 127/27702/13-а залишена без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Вінницька районна державна адміністрація не мала права передавати землю в приватну власність ОСОБА_7, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, повинен бути визнаний недійсним.

З висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу з тих підстав, що Вінницька міська рада не є стороною договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому вибрала неналежний спосіб захисту, погодитися не можна, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом порушених, оспорюваних чи невизнаних прав. У даному випадку порушені права Вінницької міської ради на право набуття спірної земельної ділянки у власність територіальної громади міста. Тобто захисту підлягає не право власності на земельну ділянку, оскільки доказів передачі спірної земельної ділянки у власність територіальної громади м. Вінниці матеріали справи не містять, а майнового права органу місцевого самоврядування як представницького органу територіальної громади на право на спірну земельну ділянку.

Суди не врахували, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року у справі № 127/27702/13-а, якою визнано, що розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 05 липня 2012 року № 789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населенного пункту" порушено права Вінницької міської ради на спірну земельну ділянку, яка відповідно до Генплану має бути передана під розширення міських територій м. Вінниці та призначена для громадської забудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року, підтверджено зазначене майнове право Вінницької міської ради, яке порушене, як скасованим розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації, так і договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 12 червня 2013 року. Оскільки після укладання договору купівлі-продажу підстави набуття права власності у ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку відпали, що підтверджується і судами першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов про визнання державного акта на землю недійсним, то у неї і не було підстав розпоряджатися майном, яке їй не належало, а відтак у Вінницької міської ради виникло право на оскарження договору купівлі-продажу, стороною якого вона не була, оскільки іншим способом Вінницька міська рада не може захистити своє майнове право на земельну ділянку.

Таким чином, суди дійшли помилково висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не перевірено обставини справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції і ухвала суду апеляційної інстанції мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 345, 347 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Вінницької міської радизадовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.