Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Завгородньої І.М., Ситнік О.М., Капренко С.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів.

Посилалася на те, що з 26 березня 2010 року вона з відповідачем перебуває у шлюбі, за період якого у них народилося двоє дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні, оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. У зв'язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача аліменти - по 600 грн на кожну дитину щомісячно.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 700 грн щомісяця до досягнення ними повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що з 26 березня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування сторін у шлюбі в них народилося двоє дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. ОСОБА_6 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_10, 1938року народження, який є інвалідом І групи та має вади зору, про що свідчать довідка МСЕК (а. с. 28) та копія виписки з медичної картки амбулаторного хворого (а. с. 19).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідач за рішенням суду вже виплачує аліменти на дитину від першого шлюбу. Крім того, ОСОБА_7 офіційно ніде не працює та має мінливий дохід, а тому суди дійшли висновку, що 700 грн щомісячно на двох дітей є достатнім розміром.

З такими висновками судів погодитися не можна.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У ст. 183 СК України передбачено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Присуджуючи аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину, суди не врахували, що 350 грн на місяць для дитини не є достатнім фінансовим рівнем для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Апеляційний суд, залишаючи рішення без змін, не взяв до уваги, що відповідно до довідки № 2 від 02 лютого 2016 року дошкільного навчального закладу (яла-садок) № 7 Комбінованого типу комунальної власності, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відвідують цей заклад та мають вади розвитку мовлення, у зв'язку з чим відвідують логопедичну групу (а. с. 44).

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 (v0003700-06) "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог ч. ч. 57 ст. 181 СК України. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у ст. ст. 194, 197, 274 СК України (2947-14) .

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суди не врахували, що позивачка не працює, виховує дітей та має фактично витрачати на утримання дітей 70 % прожиткового мінімуму, оскільки суди стягнули з відповідача лише встановлений Сімейним кодексом України (2947-14) мінімум - 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що порушує принцип рівності обов'язків батьків з утримання дітей.

У свою чергу, відповідач не надав доказів, що він ніде не працює та має мінливий дохід, а суд не сприяв сторонам у наданні таких доказів, що мають істотне значення для вирішення справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не перевірили всіх обставин справи, не взяли до уваги стан здоров'я дітей, їх потреби у додаткових витратах та не оцінили всіх доказів, дійшли передчасного висновку про присудження аліментів саме у такому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що фактичні обставини належним чином не встановлені та не перевірені, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначене вище порушення призвело до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.