Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року,

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції (далі - ВДВС Дніпропетровського РУЮ), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року, указаний позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 751 грн.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення апеляційного суду, вказуючи на наявність обставин, що ускладнюють його виконання.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року, заяву ОСОБА_3 задоволено.

Постановлено розстрочити виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року шляхом сплати ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 12 715 грн щомісячно з березня 2016 року по лютий 2018 року рівномірними платежами по 500 грн кожний та в березні 2018 року - 751 грн.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заяви, існування обставин, що суттєво утруднюють виконання заявником рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року про стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 751 грн, враховуючи також наявність у заявника обов'язку щомісячно сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 у сумі 5 тис. грн.

Зокрема, суд виходив із того, що відповідно до податкової декларації, поданої до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, сукупний дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2014 рік склав 22 500 грн; дохід заявника у 2015 році та за період із січня по вересень 2016 року - відсутній, що стверджується копіями податкових декларацій, поданих до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Крім того, суд виходив із того, що заявником надано суду письмові докази про те, що він має хронічне захворювання дихальних шляхів, що свідчить про незадовільний стан його здоров'я.

При цьому суд вважав, що суттєвою обставиною, яка впливає на вирішення питання, що розглядається, є стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5 тис. грн щомісячно до повноліття дитини, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, ухваленим у справі № 2-175/2485/14-ц, що змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року.

Суд дійшов висновку, що з часу вирішення питання про стягнення аліментів змінився матеріальний стан ОСОБА_3 в бік погіршення, його дохід має мінливий характер.

Проте із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Така ж норма міститься і в ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Обставини, на які послався заявник, а саме те, що змінився його матеріальний стан в бік погіршення, його дохід має мінливий характер, а також погіршився стан його здоров'я, такого характеру не носять у розумінні ст. 373 ЦПК України.

Посилаючись на вищевказані податкові декларації, подані заявником до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, суд не встановив факту наявності чи відсутності інших доходів заявника.

У справі на а. с. 191 міститься повідомлення Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 02 серпня 2016 року № 13255 про те, що заборгованість згідно з виконавчим листом № 2-175/3150/15-ц, виданим 14 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пені у розмірі 12 751 грн, складає 10 026 грн 10 коп.; за вказаним виконавчим листом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 894 грн 92 коп. не проводилося, тобто борг складає 894 грн 92 коп.

Натомість матеріали справи не містять повідомлення Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про неможливість виконання вказаного рішення суду.

Разом із тим висновок суду про те, що суттєвою обставиною, яка впливає на вирішення питання, що розглядається, є стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5 тис. грн щомісячно до повноліття дитини, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, ухваленим у справі № 2-175/2485/14-ц, що змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року, не ґрунтується на жодних нормах матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного, не є законним та обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду, адже згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі ухвали судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду згідно з ч. 3 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.