Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Управління Державної казначейської служби в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, третя особа - Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексу інфляції та штрафних санкцій, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- стягнути з Управління Державної казначейської служби в Жовтневому районі м. Дніпропетровська грошові кошти у розмірі 3 014 грн 55 коп.;

- стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") грошові кошти у сумі 50 717 грн 92 коп., з яких: інфляційні втрати - 1 248 грн 02 коп., 3 % річних - 71 грн 61 коп., пеня - 1 248 грн 93 коп., середня заробітна плата за весь час затримки - 48 149 грн 36 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він з 02 січня 2014 року працював у ПАТ "Державний ощадний банк України" на посаді головного юрисконсульта служби по роботі з проблемними активами філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", а з 01 грудня 2014 року - на посаді головного юрисконсульта відділу по роботі з проблемними активами вказаної філії, проте 30 вересня 2015 року на підставі наказу від 28 вересня 2015 року № 2629/К його було звільнено відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вказував, що при прийнятті його на роботу він подав заяву про самостійний вибір місця застосування податкової соціальної пільги, передбаченої Податковим кодексом України (2755-17) , долучивши до заяви свідоцтва про народження трьох дітей, автобіографію, в якій зазначив сімейний стан та відомості про те, що дружина не працює, проте оскільки табелеграми (розрахункові листи) із заробітної плати йому не надавалися, тільки у січні 2015 року йому стало відомо про незастосування до нього податкової соціальної пільги.

Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи, що начальником філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" не було надано відповіді на його заяву про повернення заробітної плати, а саме грошей, які незаконно з нього були стягнуті та ним не отримані, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 суму податкової соціальної пільги в розмірі 3 014 грн 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 248 грн 02 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 3 014 грн 55 коп., а всього 7 277 грн 12 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 не оскаржені.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та виходили з того, що позивач 02 січня 2014 року звернувся до роботодавця з заявою, оформленою на відповідному бланку, про самостійний вибір місця застосування податкової соціальної пільги на підставі п.п.169.1.1 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України та надав необхідні додатки (а. с. 81, 91).

Врахувавши, що у січні 2015 року позивач скористався своїм правом на збільшення податкової соціальної пільги та подав роботодавцю відповідну письмову заяву із зазначенням підстав, передбачених п.п.169.1.2 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, в той час, як відповідач не надав будь-яких доказів сповіщення позивача про відмову у застосуванні по відношенню до нього податкової соціальної пільги відповідно до п.п.169.1.1 п.169.1 ст. 169 ПКУ, а також підстав такої відмови чи роз'яснення його права на отримання такої пільги з інших підстав, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення саме з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь позивача суми податкової соціальної пільги, інфляційних втрат та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, і в цій частині доводи касаційної скарги заявника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.