2а/2470/2016/12 Про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - 08.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці, тимчасово виконуючого обов'язки голови Державної митної служби України Дороховського Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 11.07.2012 року №1447-к про припинення перебування ОСОБА_3 з 11.07.2012 року на державній службі в митних органах; зобов'язання поновити на посаді інспектора митного поста "Росошани" Чернівецької обласної митниці; стягнення з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 11.07.2012 року №1447-к про припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на посаді інспектора митного поста "Росошани" Чернівецької обласної митниці; поновлено ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України на посаді інспектора митного поста "Росошани" Чернівецької обласної митниці; стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2012 року по день поновлення на посаді; постанову в частині позовних вимог про поновлення позивача на державній службі в митних органах України на посаді інспектора митного поста "Росошани" Чернівецької обласної митниці та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Чернівецькою обласною митницею та Державної митною службою України подані апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на не повне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просили скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи апеляційних скарг, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції зроблених в постанові від 08.02.2013 року, просив задовольнити апеляційні скарги Державної митної служби України та Чернівецької обласної митниці.

03.04.2013 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення проти апеляційних скарг відповідачів, відповідно до яких, ОСОБА_3 просив залишити без задоволення апеляційні скарги. Крім того, позивач просив здійснити апеляційний розгляд справи без його участі.

Враховуючи думку представника відповідачів щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності позивача, зважаючи на наявність достатніх доказів у справі, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості розгляду справи без участі позивача або його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини у даному випадку склались з приводу правомірності дій відповідачів стосовно винесення спірного наказу №1447-к від 11.07.2012 року про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах, та як наслідок, наявність правових підстав для поновлення позивача на державній службі в митних органах на посаді інспектора митного поста "Росошани" Чернівецької обласної митниці .

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Так, надаючи правову оцінку твердженням апелянтів щодо допущених позивачем порушень, колегія суддів зважує на наступне.

Встановлено, що позивачем, 01.12.2011 року під час переміщення транспортного засобу - автомобіля марки "Фольксваген Пассат" д.н.НОМЕР_1, та осіб, які переміщувались цим автомобілем через митний кордон України, було порушено порядок митного оформлення вказаного транспортного засобу, визначений законодавством України.

Відповідно до п.6 ст. 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Тобто, порушення присяги, передбаченої ст. 17 Закону України "Про державну службу" є самостійною правомірною підставою для припинення державної служби посадовими особами митних органів.

Однак, у митного органу не було законних підстав для звільнення позивача з державної служби, оскільки відповідачем не досліджено в повному обсязі питання стосовно порушення позивачем митного законодавства.

Слід зауважити, що порушення Присяги може бути кваліфіковано лише як недотримання Конституції України (254к/96-ВР) та законів України і несумлінне виконання своїх обов'язків, а не недотримання будь-яких нормативно-правових актів. У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані, як дисциплінарне правопорушення. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне їх виконання - порушенням Присяги. Про несумлінність дій державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них. Невиконання або неналежне виконання обов'язків особою з інших причин (недостатність кваліфікації та досвіду роботи, надмірна завантаженість, ненавмисні технічні помилки) не свідчать про несумлінне ставлення до них і не може вважатись порушенням Присяги.

Підставою для звільнення позивача є порушення Присяги державного службовця, що передбачено п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу". Однак, порушення позивачем Наказу Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України "Про затвердження Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення", а не Конституції України (254к/96-ВР) чи законів, на яке посилається відповідач в наказі про звільнення, є порушенням підзаконних нормативних-правових актів і не становить порушення присяги.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Прийняття присяги в митних органах в свою чергу кореспондується зі ст. 413 Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 408 Митного Кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Статтею 10 Закону України "Про державну службу" визначено, що основними обов'язками державних службовців (окрім іншого) є: додержання Конституції України (254к/96-ВР) та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Зі змісту посадових інструкцій, якими керувався позивач при виконанні своїх обов'язків, також вбачається, що відповідно до законів України "Про державну службу" (3723-12) , "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) , "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) , інших законодавчих актів інспектор несе відповідальність за невиконання Урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби України, порушення Присяги державних службовців; невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків та ін.

З аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що порушення присяги, передбаченої ст. 17 Закону України "Про державну службу", є самостійною правовою підставою для припинення державної служби посадових осіб митних органів.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач в аспекті Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (3723-12) не допустив дій і вчинків, які зашкодили інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, сумлінно виконував свої службові обов'язки.

Крім того, на думку суду, правопорушення вчинене позивачем - це неналежне виконання своїх службових обов'язків, що за своєю правовою природою є дисциплінарним порушенням відповідно до визначення в статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби.

Так, у разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення на посадову особу поширюється дія Дисциплінарного статуту митної служби. Відповідно до даного Статуту до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення). Згідно з статтею 27 цього Статуту дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості виявленого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи.

Наведене свідчить про те, що звільнення особи за порушення присяги є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.

Зазначене у оскаржуваному наказі про звільнення позивача та припинення перебування на державній службі порушення, що кваліфіковане, як неналежне виконання своїх посадових обов"язків, прямо підпадаєь під порушення службової дисципліни, передбачені пунктом 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення якого можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, встановлені статтею 23 цього Статуту, в тому числі і звільнення з митного органу. Застосування за вчинення таких дій положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" ( порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів, відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби (2805-15) .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі не довели правомірності прийнятого відносно позивача наказу про припинення перебування на державній службі та звільнення з митних органів.

Згідно зі ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року, оскільки вона прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.