Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Гребінківська селищна рада Васильківського району Київської області, про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайоного суду Київської області від 24 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,151 га по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та договором дарування земельної ділянки від 03 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області Смоліною І.В.

Зазначена земельна ділянка межує з сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_5, що розташована по АДРЕСА_2 і через неї проходить проїзд до земельної ділянки позивача.

На думку позивача, відповідач не дотримується правил добросусідства, так як не дає йому можливості користуватися цим проїздом, чинить перешкоди, внаслідок чого позивач позбавлений можливості пройти до своєї земельної ділянки. Просив встановити безстроковий та безоплатний земельний сервітут на користь ОСОБА_4 щодо частини земельної ділянки ОСОБА_5 для визначення права проїзду.

Рішенням Васильківського міськрайоного суду Київської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено. Встановлено на користь ОСОБА_4 безстроковий безоплатний земельний сервітут у виді права проїзду до його земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки площею 0,0133 га, що належить на праві власності ОСОБА_5 та розташована по АДРЕСА_2, яка обмежена лініями розподілу та зображена зеленим кольором у додатку № 1 до висновку експерта Київського науково-дослідного Інституту судових експертиз від 17 листопада 2014 року № 12542/14-41. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року рішення Васильківського міськрайоного суду Київської області від 24 грудня 2014 року змінено, виключено з абзацу другого резолютивної частини посилання суду про належність на праві власності ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_2. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,151 га, кадастровий номер НОМЕР_2, по АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та договором дарування земельної ділянки від 03 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області Смоліною І.В.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

У ст. 404 ЦК України визначено у чому полягає право користування чужою земельною ділянкою, а саме, у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) зміст права земельного сервітуту полягає у тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 листопада 2014 року № 12542/14-41 іншого доступу до земельної ділянки по АДРЕСА_2, окрім встановлення сервітуту не існує. Даним висновком запропонований єдиний варіант встановлення сервітуту на земельну ділянку по АДРЕСА_2 для обслуговування земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а. с. 167174, т. 1).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 22 січня 2016 року № 8271/15- 41 можливо здійснювати доступ у вигляді проходу до земельної ділянки по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 через берег річки Протока. При цьому, експертом зазначено, що надати відповідь на питання: "чи є можливість доступу у вигляді проїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1" не вбачається за можливе (а. с. 258266, т. 1).

З дослідницької частини експертного висновку вбачається, що проїзна дорога з АДРЕСА_1, що передбачена генеральним планом смт Гребінки, фактично відсутня, а її частина передана у приватну власність ОСОБА_7 (на даний час користувачем є ОСОБА_5.), яка посвідчена державним актом, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1271 (а. с. 262, т. 1) Проїзна дорога до берега річки Протока перекрита існуючою будівлею, що розташована на проїжджій частині та на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності з присвоєним кадастровим номером НОМЕР_3. Під час обстеження берега річки Протока, експертом встановлено, що у деяких місцях берег має крутий схил, рельєф складний, місцями зарослий деревами та кущами. Берег річки Протока є прибережною захисною смугою з режимом обмеженої господарської діяльності. Тобто, визначити можливість доступу у вигляді проїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 через берег річки протока передбачає ряд заходів щодо проведення різних видів робіт, а також розроблення проекту в установленому законом порядку, що не входить до повноважень науково-дослідних установ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про можливість захисту порушеного права позивача шляхом надання йому можливості користуватись суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_2, оскільки виходячи із реально існуючої ситуації, можливості встановити проїзд до його ділянки через берег річки Протока не існує, доки не буде вирішене питання щодо можливості облаштування вздовж берега проїжджої дороги, що входить до виключної компетенції місцевих органів виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_8 згідно з рішенням виконкому Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області від 21 листопада 1997 року, на підставі якого видано державний акт на право приватної власності на землю від 12 жовтня 1998 року (а. с. 82, т. 1).

04 квітня 2003 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,409 га по АДРЕСА_2 (а. с. 80, т. 1).

ОСОБА_5 отримала у власність від ОСОБА_9 зазначену земельну ділянку на підставі договору дарування від 06 липня 2007 року (а. с. 25, т. 1).

У п. 22.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз'яснено, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (ч. 1 ст. 401 ЦК України, ч. 1 ст. 101 ЗК України), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (ч. 2 ст. 401, п. 6 ч. 1 ст. 406 ЦК України).

Таким чином та обставина, що ОСОБА_5 користується вказаною земельною ділянкою без відповідної державної реєстрації свого права власності не є підставою для скасування судових рішень.

Суди обґрунтовано задовольнили позов, оскільки іншим чином не вбачається доступу до земельної ділянки ОСОБА_4, що підтверджено висновком експертизи і не спростовано відповідачем. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та рішення Васильківського міськрайоного суду Київської області від 24 грудня 2014 року у незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.