Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дем'яносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про визнання недійсними окремих положень договору про надання споживчого кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що при укладенні 16 жовтня 2007 року з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") договору про надання споживчого кредиту № 11234671000 були порушені його права, зокрема банк залишив за собою право в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку та вимагати достроково повернути кредит, у договорі не зазначено рахунку, на який були перераховані кредитні кошти, а також зобов'язано позичальника забезпечити страхування предмета іпотеки.

Просив визнати недійсними п. 1.5, 1.3.1, 4.8 договору про надання споживчого кредиту № 11234671000, укладеного 16 жовтня 2007 року між банком та позивачем.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2016 року, у задоволенні позовну відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 16 жовтня 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 36 000 доларів США зі сплатою 10,5 % річних строком до 16 жовтня 2028 року для придбання однокімнатної квартири по АДРЕСА_1 (а. с. 47).

Згідно з п. 1.3.1 договору за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 10,5 % річних. По закінченню 30 календарних днів рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2 даного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування у порядку, передбаченому п. 10.2 договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому періоді.

Відповідно до п. 1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно з п. 4.8 договору позичальник зобов'язувався не пізніше дати укладення договору застави, за яким у заставу передається майно (за текстом договору - предмет застави) з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії (страхова компанія, яка акредитована у банку для співпраці щодо страхування заставного майна) на строк не менше одного календарного року від настання наступних страхових ризиків: на випадок пошкодження, втрати або знищення майна. Позичальник також зобов'язувався не пізніше дати закінчення договору страхування майна, наданого банку у заставу (яке забезпечує виконання зобов'язань позичальника за цим договором), здійснювати подальше щорічне страхування предмету устави на користь банку у рекомендованій банком страховій компанії, строком не менше, ніж на один календарний рік. Договір страхування предмета застави має передбачати виплату страхового відшкодування у межах заборгованості позичальника за даним договором на користь банку.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 626- 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки в укладеному між сторонами спірному кредитному договорі чітко визначені всі умови кредитування та позивач погодився з цими умовами, про що свідчить підписання ним договору.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.