Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арлит-Донбас", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 09 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" (далі - ЗАТ "Донгорбанк"), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арлит-Донбас" (далі - ТОВ "Арлит-Донбас") укладено кредитний договір № 13 з додатковими угодами до нього, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 1 746 517,23 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем укладений договір поруки № 13/ПЗ зі змінами та доповненнями до нього, відповідно до якого останній поручився за виконання позичальником своїх зобов'язань.

ТОВ "Арлит-Донбас" порушило умови виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1 840 141,15 доларів США та 59 341,97 доларів США.

У подальшому, враховуючи те, що поручитель відповідає за виконання позичальником зобов'язань у межах 25 %, банк просив стягнути з відповідача 460 035,29 доларів США та пеню 14 835,49 доларів США.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 460 035,29 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом - 436 629,31 доларів США; заборгованості за відсотками - 23 405,98 доларів США та пені - 14 835,49 доларів США, що еквівалентно - 192 119 грн 59 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором, що складається з: заборгованості за кредитом - 436 629,31 доларів США. заборгованості за відсотками - 23 405,98 доларів США та пені - 192 119 грн 59 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 09 серпня 2006 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Арлит-Донбас" укладено кредитний договір № 13 з додатковими угодами до нього, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 1 746 517,23 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем укладений договір поруки № 13/ПЗ зі змінами та доповненнями до нього. Відповідно до п. 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань у обсязі 25 %.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 06 жовтня 2014 року заборгованість за кредитом становила 1 840 141,15 доларів США та 59 341,97 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що банк має право на стягнення з поручителя заборгованості, оскільки останній поручився за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що банком пропущений шестимісячний строк для пред'явлення позову до поручителя є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи банком 24 вересня 2014 року на адресу поручителя, яка була зазначена у договорі поруки, направлялася вимога про повернення кредитних коштів (а. с. 9093). З позовом до суду позивач звернувся 27 листопада 2014 року, тобто у межах шестимісячного строку. При цьому згідно з додатковою угодою від 25 квітня 2014 року № 4 до договору поруки від 01 серпня 2011 року № 13/ПЗ внесені зміни до графіка повернення заборгованості, відповідно до яких визначеного розмір щомісячних внесків на погашення кредиту, починаючи з липня 2014 року і до 12 грудня 2014 року (а. с. 86).

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.