Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Демяносова М.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2016 року,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 лютого 2007 року Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2626/0207/88-005, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 60 тис. доларів США, за умови сплати процентів за користування кредитними коштами, із кінцевим терміном повернення 14 лютого 2017 року. За умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом за весь час фактичного користування кредитом, здійснювати погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення заборгованості шляхом внесення коштів щомісяця на рахунок, вказаний у договорі, сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та видав відповідачу в тимчасове користування кредитні кошти в сумі 60 тис. доларів США на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності. Позивач зазначив, що 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 2626/0207/88-005 ПАТ "Сведбанк" передало ПАТ "Дельта Банк". 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого права вимоги за вищевказаним кредитним договором ПАТ "Дельта Банк" передало ПАТ "Альфа-Банк". Позивач вказав, що відповідач порушив взяті за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів, про що позивачем була надіслана вимога від 23 липня 2014 року про усунення порушень умов кредитного договору, яка залишилася без відповідного реагування з боку відповідача. Враховуючи вищевказане, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 223 714 грн 90 коп. та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 223 714 грн 90 грн. заборгованості за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2 237 грн 15 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Судом установлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 2626/0207/88-005 ПАТ "Сведбанк" передало ПАТ "Дельта Банк".

15 червня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 2626/0207/88-005 ПАТ "Дельта Банк" передало ПАТ "Альфа-Банк".

Разом із тим під час перегляду справи в апеляційному порядку на вимогу апеляційного суду для перевірки доводів апеляційної скарги відповідача представником позивача було надано для огляду оригінали додатків № 1 до договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року та від 15 червня 2012 року, відповідно до змісту яких права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 2626/0207/88-005 перейшли до ПАТ "Альфа-Банк".

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, а також із врахуванням вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України правильним є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк", наявність правових підстав для стягнення з відповідача на його користь, як нового кредитора у зобов'язанні, заборгованості за кредитним договором, яка утворилася у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив і повному обсязі доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, на підставі наявних у справі доказів апеляційний суд правильно установив, що відповідач був повідомлений про заміну кредитора та визнавав ПАТ "Альфа-Банк" належним новим кредитором і будь-яких заперечень стосовно цього не пред'являв.

Наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні за змістом доводам апеляційної скарги, які апеляційний суд обґрунтовано спростував, крім того, вони не спростовують висновків судів, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач не надав доказів на підтвердження факту виконання ним зобов'язання первісному кредитору.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.