Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаною заявою, в якій просила встановити факт її проживання із 1998 року однією сім'єю з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8.

На обґрунтування своєї заяви ОСОБА_4 зазначила, що із 1998 року вона доглядала, матеріально утримувала та проживала однією сім'єю з двома рідними сестрами: ОСОБА_5, 1926 року народження, та ОСОБА_6, 1937 року народження, які були самотні, неодружені та проживали в будинку АДРЕСА_1. У зв'язку з похилим віком сестри не могли вести своє господарство та себе обходити, потребували сторонньої допомоги. Після їхньої смерті залишилося спадкове майно, яке складається із вказаного житлового будинку, земельної ділянки біля будинку та земельних паїв. Двір, в якому вони проживали, відносився до колгоспного. На день смерті ОСОБА_6 ніхто в будинку не проживав. ОСОБА_4 вказала, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно їй для прийняття спадщини після їх смерті.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю з 1998 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7 від 18 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою.

20 травня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла вищевказана цивільна справа та 14 квітня 2016 року її передано судді-доповідачу ОСОБА_7

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2016 року № 159/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із самовідводом судді Ткачука О.С. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, у результаті чого 26 липня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу Ступак О.В. із визначенням суддів, які входять до складу колегії: Леванчука А.О., Ситнік О.М.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки

Разом із тим відповідно до п. 2 вищевказаної постанови справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, за відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст. 256 ЦК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) (зі змінами і доповненнями), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчому судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Так, залишаючи без розгляду указану заяву ОСОБА_4, апеляційний суд правильно виходив із наявності підстав, передбачених ч. 6 ст. 235, ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, оскільки, як зазначив суд, встановлення факту за заявою ОСОБА_4 пов'язано з вирішенням спору про право на успадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 між можливими іншими спадкоємцями четвертої черги, зокрема, ОСОБА_8, яка подала апеляційну скаргу, стверджуючи, що вона допомагала останнім у веденні їхнього господарства та фактично проживала з ними однією сім'єю (зареєстрована по сусідству з будинком померлих), здійснила їхнє поховання, у зв'язку із чим обґрунтовано вважала, що вказаним вище рішенням суду першої інстанції порушено її права.

При цьому апеляційний суд роз'яснив заявнику ОСОБА_4, що залишення без розгляду її заяви не позбавляє її права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, отже, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.