Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила:

- визначити їй графік побачень з малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожної п'ятниці місяця з 13 год.10 хв. до неділі 10 год. 00 хв., зазначити у графіку побачень, що забирати сина вона буде у приміщенні СЗШ № 221, після останнього шкільного заняття, а віддаватиме дитину батькові на вулиці за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод у її спілкуванні із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що від шлюбу з відповідачем вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після розірвання шлюбу між подружжям виник конфлікт з приводу визначення місця проживання дітей, і це питання вирішувалось у кількох судових справах, за результатами яких на сьогодні місце проживання ОСОБА_7 визначене разом з матір'ю, а малолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком.

Позивачка вказала, що розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 листопада 2013 року № 743 було визначено регламент побачень матері з сином: щомісяця кожного першого та третього тижня в суботу з 10.00 до 20.00 години та в неділю з 10.00 до 18.00 годин, проте жодного разу з моменту визначення регламенту відповідач не дозволив їй у регламентний час побачитись із сином, спілкуватись із ним у визначені години, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ, служби у справах дітей Солом'янської райдержадміністрації.

Крім того ОСОБА_4 вважала, що навіть той регламент побачень, який був затверджений Солом'янською райдержадміністрацією м. Києва, значно обмежує її права у спілкуванні з дитиною, визначаючи лише можливість бачитись у кожну другу суботу та неділю, без ночівлі дитини за її адресою, і таке обмеження шкодить як її інтересам, так і інтересам обох дітей, які фактично майже не мають часу для спілкування між собою, у зв'язку із чим просила задовольнити позов.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визначити наступні періодичні години побачень: кожна друга та четверта неділя з 15 год. до 19 год. під його наглядом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 має достатньо можливостей для побачень та спілкування із сином після уроків у школі, що регулярно і відбувається, а встановлення нового регламенту побачень потрібне їй лише для того, щоб отримати можливість викрасти сина та перевезти у м. Новоазовськ Донецької області, у якому ОСОБА_4 зареєстрована, і який на даний час не перебуває на підконтрольній Україні території.

З огляду на вказане, а також враховуючи зайнятість дитини в суботу у різних гуртах, ОСОБА_5 також вважав за доцільне змінити регламент побачень ОСОБА_4 з ним, проте шляхом скорочення їх зустрічей, у зв'язку із чим просив задовольнити його позов.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року з урахуванням ували цього ж суду про виправлення описки від 25 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та спілкуванні з ним шляхом встановлення наступного графіку їх зустрічей кожного першого та третього тижня щомісяця в суботу з 10.00 год. до 20.00 год. та в неділю з 10.00 год. до 18.00 год.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витарт.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхилено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення графіку зустрічей та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи первинний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми сімейного права, які їх регулюють, керувались Конституцією України (254к/96-ВР) (ст. 52), Конвенцією про права дитини від 02 листопада 1989 року (995_021) (ст. ст. 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларацією прав дитини (995_384) , Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (2402-14) , а також врахували роз'яснення, викладені у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 (v0016700-98) "Про практику застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) ", та виходили з оцінки усіх доказів у сукупності з висновком органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 21 січня 2016 року № 108-1069 про визначення способу участі матері у вихованні малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яким визнано за доцільне залишити в силі порядок зустрічей ОСОБА_4 з малолітнім сином, встановлений розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2013 року № 743, а саме щомісяця кожного першого та третього тижня в суботу з 10.00 год. до 20.00 год., та в неділю з 10.00 год. до 18.00 год. (а. с. 142-143).

Таким чином суди попередніх інстанцій виходили з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, а також того, що зустрічі дитини з матір'ю не повинні носити формальний характер та мають бути достатніми за часом для спілкування матері з сином, з урахуванням дотримання розумного балансу на участь кожного з батьків у вихованні дитини, дійшли обґрунтованого висновку, що вказаний вище порядок зустрічей є цілком аргументованим та прийнятним, оскільки такий спосіб направлений на уникнення між сторонами конфліктів, забезпечення спокійного психологічного розвитку та зростання дитини.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.