Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: управління Державної міграційної служби у Житомирській області, комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 6" Житомирської міської ради, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

Разом із племінницею ОСОБА_4 - ОСОБА_6 за указаною адресою зареєстрований її чоловік - ОСОБА_7 та дочка - ОСОБА_5

Вказує про те, що ОСОБА_5 з 2009 року без поважних причин не проживає у вищезазначеному житловому будинком та не бере участі в його утриманні, а тому просив суд з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЖК України, визнати її такою, що втратила право користування належним йому житловим приміщенням.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 28 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суди, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходили з того, що суду не надано належних та допустимих доказів (ст. ст. 10, 60 ЦПК України) щодо наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України, для задоволення позову та визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 та який на праві приватної власності належить позивачу, а з інших підстав позовні вимоги не заявлено.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_5 проживає у вищезазначеному житловому будинку з неповнолітньою донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актом обстеження умов проживання ОСОБА_5, складеним 15 листопада 2015 року працівниками органу опіки та піклування Житомирської міської ради.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України)

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.