Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 липня 2007 року між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № KIFOGA00003431, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 35 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 липня 2017 року. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував і станом на 13 жовтня 2014 року має заборгованість 52 244 грн 85 коп. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки № KIFOGA00003431. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 33,90 кв. м, житловою площею 26,60 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 51 тис. грн.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 52 244 грн 85 коп. звернути стягнення на будинок та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у даному будинку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2015 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на будинок загальною площею 33,90 кв. м, житловою площею 26,60 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки.

Виселено ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2015 року змінено, ухвалено визначити початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 51 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у зазначений строк.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

За вимогами ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № KIFOGA00003431. Згідно умов договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 35 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 липня 2017 року.

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 13 жовтня 2014 року у нього виникла заборгованість у сумі 52 244 грн 85 коп., з яких: 35 800 грн 62 коп. - заборгованість за кредитом; 10 531 грн 68 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 747 грн 80 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 438 грн 80 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн - штраф (фіксована частина); 2 475 грн 95 коп. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ "ПриватБанк" і ОСОБА_4 05 липня 2007 року уклали договір іпотеки № KIFOGA00003431, згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 33,90 кв. м, житловою площею 26,60 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 24 договору іпотеки зазначено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30 денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" (898-15) на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі зазначеному у п. 35.5 цього договору, іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.

В п. 35.5 Договору сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 51 000 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій частині погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору та відповідно виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані у спірному будинку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на порушення вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд не зазначив у рішенні всіх необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів суперечать позиції Верховного Суду України, які викладені у постанові від 30 березня 2016 року по справі № 6-1851цс15, є безпідставними, оскільки у даній справі звернення стягнення на іпотечне майно відбувалось не шляхом визнання права власності за іпотекодержателем.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.