Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бивешевої Л.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 року

у справі № 820/1303/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Преміум Донецьк"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області,

про зобов'язання вчинити дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Преміум Донецьк" звернулось до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі № 820/1303/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 року, позов задоволено. Зобов'язано Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подати до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області висновок про суму відшкодування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Преміум Донецьк" за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 3 780 961, 00 грн., що підлягає зарахуванню на рахунок ТОВ "Ніко Преміум Донецьк".

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 та 23.02.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявами подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача у розмірі 3 780 961, 00 грн., яка підтверджена відповідно до наданої постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року у справі № 820/6582/15. Проте відповідачем відповіді на звернення позивача не надано, висновок не складено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган зобов'язаних протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, проте таких дій не вчинив.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу першого п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абзац другий п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України).

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 (39-2011-п) затвердив Порядок, яким визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року у справі № 820/6582/15, яка набрала законної сили 30.10.2015 року, позов ТОВ "Ніко Преміум Донецьк" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 14.04.2015 року № 0003021501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 3 780 961, 00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, у зв'язку із тим, що судами встановлено, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, а податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк висновку органу державного казначейства, позовні вимоги задоволені обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято до набрання чинності рішенням від 03.09.2015 року у справі № 820/6582/15, а саме - 31.08.2016 року, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року у справі № 820/6582/15 скасовано рішення першої інстанції від 03.09.2015 року, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року скасовано рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року та залишено в силі постанову суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Встановлено, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.3015 року у справі № 820/6582/15 набрала законної сили після оскарження її відповідачем в апеляційному порядку, за наслідками якого апеляційна скарга повернута податковому органу ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2015 року.

Таким чином, на дату звернення позивача з цим позовом (21.03.2016 року) постанова суду від 03.09.2015 року у справі № 820/6582/15 набрала законної сили. В свою чергу, поновлення строків на апеляційне оскарження не виключає обов'язок контролюючого органу щодо виконання вимог ст. 200 Податкового кодексу України на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

За результатами касаційного оскарження після повторного оскарження відповідачем рішення від 03.09.2015 року у справі № 820/6582/15 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року його залишено в силі.

Отже, позивачем підтверджено правомірність заявленого до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не доведена правомірність своєї бездіяльності.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 820/1303/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.