Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_7, треті особи: відділ Державного земельного агенства в Городищенському районі Черкаської області, реєстраційна служба Городищенського районного управління юстиції, про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_8 Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 45,8 кв. м, житловою площею 31,5 кв. м., що складається в цілому з: жилого будинку, позначеного на плані під літ. "А-1", а також сараю літ. "Б", вбиральні "№1".

Також за життя ОСОБА_8 користувалася земельною ділянкою площею 1,249 га, розташованою по АДРЕСА_2, яку вона успадкувала після смерті свого брата ОСОБА_9 згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 16 серпня 1995 року № 3042, виданим Городищенською державною нотаріальною конторою.

11 листопада 2014 року, тобто через три місяці після смерті ОСОБА_8, Петриківська сільська рада прийняла рішення № 26-7/VI про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки, якою користувалася за життя ОСОБА_8, у приватну власність ОСОБА_7, залишивши біля будинку земельну ділянку площею близько 0,06 га. Частина земельної ділянки, на якій розташований сарай літ. "Б", що належить йому на праві приватної власності, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, залишився на незаконно переданій земельній ділянці ОСОБА_7 Крім того, в кадастровому плані відведеної ОСОБА_7 земельної ділянки, не зазначена межа з його земельною ділянкою та не вказано власника, крім земель сільської ради.

Позивач ОСОБА_6, вважаючи, що його права на земельну ділянку порушені, просив суд скасувати рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 11 листопада 2014 року № 26-7/VI "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_7."; визнати незаконним та скасувати кадастровий номер НОМЕР_1 плану на земельну ділянку, що була передана ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,1249, по АДРЕСА_2; зобов'язати ОСОБА_7 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення його прав та повернути йому нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці; заборонити ОСОБА_7 здійснювати знесення приміщення, що розташоване на спірній земельній ділянці; скасувати державну реєстрацію на відведену ОСОБА_7 земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення його позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач ОСОБА_6 успадкував після смерті своєї баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 45,8 кв. м, житловою площею 31,5 кв. м., який складається в цілому з: жилого будинку, позначеного на плані під літ. "А-1", а також сараю літ. "Б", вбиральні "№1", що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 травня 2015 року.

Разом із цим ОСОБА_8 успадкувала вказаний жилий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці державного фонду на хуторі Кудинівка у с. Петрики Городищенського району після смерті свого брата ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. У зв'язку з цим ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Городищенською державною нотаріальною конторою Черкаської області 16 серпня 1996 року, за реєстраційним номером 3042.

Згідно наданого технічного паспорту на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1, станом на 9 червня 1995 року, останній складався з: житлового будинку літ. "А", 1921 року побудови, сараю літ. "Б" та вбиральні "№1".

Згідно з погосподарською книгою Петриківської сільської ради № 5 за 1991-1995 роки (№1-43) за ОСОБА_9 значилася земельна ділянка загальною площею 0,55 га, з яких: 0,02 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд, 0,53 га - для ведення особистого підсобного господарства. На цьому ж аркуші зазначено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його спадкоємцем згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 16 серпня 1996 року є ОСОБА_8 Рішень сільської ради, їх номерів та дат, згідно з якими свого часу ОСОБА_9, а потім ОСОБА_8 була надана у користування чи у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,55 не зазначено.

Згідно архівної копії рішення Петриківської сільської ради від 21 липня 1995 року, про розгляд заяв громадян села зазначено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 відкрито спадщину для оформлення документів на ОСОБА_8, з виділенням земельної ділянки.

Згідно з погосподарською книгою Петриківської сільської ради №1 за 2011-2015 роки, за ОСОБА_8 значилася земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,17 га. Підстави набуття нею цієї земельної ділянки не зазначені.

У погосподарській книзі Петриківської сільської ради за 2006-2010 роки, відомості про ОСОБА_8 взагалі відсутні. З пояснень у судовому засіданні представника Петриківської сільської ради стало відомо, що в зазначений період, згідно діючого порядку, відомості про помешкання в яких ніхто не проживав, до погосподарських книг не вносилися.

Згідно Книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Петриківської сільської ради за 1993-2015 роки, відомостей про те, що ОСОБА_9 у приватну власність передавалась хоч яка земельна ділянка, відсутні. Проте на арк. 20 під № 324 зазначеної книги міститься запис про те, що ОСОБА_8 для ведення особистого підсобного господарства передано земельну ділянку площею 0,17 га на АДРЕСА_1 на підставі рішення Петриківської сільської ради від 28 грудня 1994 року та рішення від 5 вересня 1997 року № 6/22. Про походження цього запису, представник Петриківської сільської ради, ніяких пояснень не надала. Однак при дослідженні приєднаної до справи архівної копії рішення Петриківської сільської ради про розгляд заяв громадян села на приватизацію земельних ділянок № 6-22 від 5 вересня 1997 року, прізвище ОСОБА_8 у ньому відсутнє. Оскільки ОСОБА_8 отримала спадщину 16 серпня 1996 року, зазначене рішення Петриківської сільської ради від 28 грудня 1994 року, за згодою сторін, судом не досліджувалося.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження права власності чи користування ОСОБА_9, а потім ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 1,249 га чи будь-якого іншого розміру по АДРЕСА_2. За таких обставин суди дійшли висновку про те, що до ОСОБА_6 не перейшло право користування чи право власності на вказану земельну ділянку.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У порушення вимог п. 4 ст. 10, ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, відмовивши у позові ОСОБА_6 з підстав недоведеності заявлених ним позовних вимог, суди належним чином не перевірили його доводів в обґрунтування заявленого ним позову та у відповідності до ст. ст. 60, 212 ЦПК України не надали належної правової оцінки наявним у справі доказам. Так, при дослідженні погосподарської книги Петриківської сільської ради № 5 за 1991-1995 року та погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги та не надали оцінки тій обставині, що земельна ділянка загальною площею 0,55 га, яка належала ОСОБА_9, після успадкування ОСОБА_8 будинку померлого, була зменшена до 0,17 га, про що зазначено у погосподарській книзі № 1 за 2011-2015 року за № 109. Судами не з'ясовано причини та обставини поділу спірної земельної ділянки та зменшення її розміру на 0,38 га. Також судами не досліджено та не надано оцінки підставам передачі Петриківською сільською радою ОСОБА_7 частини спірної земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, зокрема: сарай літ. "Б" та вбиральня "№1", що належали на праві приватної власності ОСОБА_10, а згодом - ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину від 16 серпня 1995 року № 3042 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 травня 2015 року.

При цьому судами не було враховано, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.