Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2016 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька - ОСОБА_6 Відповідач ухиляється від утримання доньки, матеріальної допомоги у добровільному порядку не надає, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 у розмірі ј частки заробітної плати щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною віку повноліття, починаючи з 24 січня 2011 року. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 6 вересня 2002 року в Генічеському відділі реєстрації актів громадянського стану Херсонської області був зареєстрований шлюб між громадянином Вірменії ОСОБА_7 та громадянкою України ОСОБА_9, про що зроблено запис за № 91(а.с. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6 (а.с. 4).

У 2010 році ОСОБА_7 прийняв громадянство України і 15 травня 2010 року Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області йому було видано паспорт громадянина України, у якому зазначено прізвище ОСОБА_7, що відповідає прізвищу, зазначеному в свідоцтві про народження (а.с. 23).

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 14 березня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано (а.. 67).

Після припинення сторонами сімейних відносин та після розірвання шлюбу донька проживає з матір'ю і перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 181 - 189 СК України передбачено порядок стягнення аліментів з батьків, визначення розміру аліментів, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.

Стаття 194 СК України передбачає стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами, структурно зазначена норма СК України (2947-14) належить до глави 15 СК України (2947-14) "Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання".

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи вимоги ст. 184 СК України, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а неповнолітня ОСОБА_6, після розлучення сторін, проживає разом із позивачем. Таким чином, на відповідача, як на батька неповнолітньої доньки, законом покладено обов'язок утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, який ОСОБА_4 належним чином не виконує.

Так, заперечуючи проти позову щодо утримання доньки, ОСОБА_4 посилається на різницю в його прізвищі, що зазначена в паспорті - ОСОБА_4, та в свідоцтві про народження дитини щодо батька - ОСОБА_6.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ім'я по батькові, місце і час народження ОСОБА_4 та особи, з якою ОСОБА_9 (вона ж ОСОБА_9) реєструвала шлюб та яка записана батьком народженої нею дитини (ОСОБА_7.), збігаються, а у виданому на ім'я ОСОБА_4 паспорті стоїть штамп про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_9, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідач - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, який вступив у зареєстрований шлюб з ОСОБА_3, та є батьком малолітньої ОСОБА_6, є однією і тією самою особою, відтак повинен утримувати дитину (ст. 180 СК України).

Висновки судів відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів й належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦПК України), та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про те, що позов пред'явлено не до ОСОБА_4, а до іншої особи, колегія судів до уваги не приймає, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_6, а помилка допущена в його документах при реєстрації шлюбу та народженні дитини не звільняє останнього від обов'язку утримувати дитину та не покладає на позивача обов'язок доводити походження дитини від батька, з яким вона як мати перебувала у шлюбі.

Встановлення судами обставин і визначення відповідних до них правовідносин є складовим елементом мотивувальної частини рішення згідно з вимогами, встановленими п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Перевіривши доказами, які були досліджені в судовому засіданні, обставини справи суди виконали вимоги ч. 3 ст. 213 цього Кодексу. З огляду на наведене доводи касаційної скарги про порушення судами принципу диспозитивності є хибними.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права, які відповідно до ст. 324 ЦПК України є підставами для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.