Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Карпенко С.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Донецького національного університету економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського про стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у період з 30 вересня 2008 року по 03 листопада 2014 року він працював на посаді заступника директора з виробничого навчання Докучаєвського технікуму Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського.

Зазначав, що наказом Міністерства освіти і науки Донецької народної республіки від 07 листопада 2014 року № 51 його було звільнено з займаної посади.

Звертав увагу на те, що згідно з вищевказаним наказом підставою для звільнення стало виконання наказу Міністерства освіти і науки Донецької народної республіки від 01 вересня 2014 року № 2 "Про перепідпорядкування освітніх закладів всіх рівнів, типів і форм власності", де вказано, що звільнити з займаної посади директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які заключили договір з Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Донецької облдержадміністрації у зв'язку з перепідпорядкуванням Міністерству освіти і науки Донецької народної республіки.

Звертав увагу на те, що в додатку № 3 вищевказаного наказу Міністерства освіти і науки Донецької народної республіки зазначено перелік вищих навчальних закладів та їх керівників, заступників які підлягають звільненню.

Посилаючись на те, що у самопроголошеної Донецької народної республіки немає жодних правових підстав та повноважень для його звільнення, а у зв'язку з припиненням роботи УДКСУ у м. Докучаєвську Донецької області йому не виплачена нарахована заробітна плата за період серпень-листопад 2014 року, просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 8 492 грн 59 коп., суму невиплачених відпускних у розмірі 4 975 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що Докучаєвський технікум Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського є відокремленим підрозділом Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського.

Згідно з штатним розписом Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського на 2014 рік посада заступника директора з виробничого навчання Докучаєвського технікуму Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського не входить до штатного розпису Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського.

Для підтвердження доводів щодо перебування у трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_4 надав копії довідок від 21 листопада 2014 року, підписані заступником директора ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_9, без жодних відбитків початків чи штампів, згідно яких ОСОБА_4 працював на посаді заступника директора з виробничого навчання Докучаєвського технікуму Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського у період з 30 вересня 2008 року по 03 листопада 2014 року та йому не виплачена заробітна плата за період з серпня по листопад 2014 року у розмірі 5 754 грн 82 коп..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування у трудових відносинах з відповідачем Донецьким національним університетом економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського.

При цьому судами правильно зазначено, що ані ОСОБА_8, ані ОСОБА_9, якими підписаний єдиний доказ підстави позовних вимог, не перебувають у трудових відносинах з Донецьким національним університетом економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського та не мають повноважень діяти від імені відповідача.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.