Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування житловою площею, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 липня 1996 року, виданого Представництвом Фонду державного майна України в м. Чернівці, він, його дружина - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_6 є власниками трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі вони зареєстровані, проте його дочка фактично проживає в іншому місці та надає допомогу лише своїй матері, оскільки з ним у них склалися неприязні стосунки.

Зазначав, що вказана квартира складається з: кухні 2-9, площею 11,1 кв. м, трьох ізольованих кімнат 2-3, 2-4, 2-5 16-6, площами 17,3 кв. м, 18,9 кв. м, 20,2 кв. м відповідно, двох коридорів 2-1, 2-2 площами 5,9 кв. м та 11,1 кв. м відповідно, вбиральні 2-8, площею 1,1 кв. м, ванної кімнати, площею 4,1 кв. м, та трьох комор 2-7, 2-10, 2-11, площами 0,8 кв. м, 2,9 кв. м та 1 кв. м відповідно.

Посилаючись на наведене, просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: виділити йому кімнату 2-5, площею 20,2 кв. м, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнати 2-3, площею 17,3 кв. м, та 2-4, площею 18,9 кв. м, інші приміщення залишити в загальному користуванні.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року, позов задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: виділено ОСОБА_4 кімнату 2-4, площею 18,9 кв. м, ОСОБА_5, кімнату 2-5, площею 20,2 кв. м, ОСОБА_6 кімнату 2-3, площею 17,3 кв. м, інші приміщення, а саме: кухню, площею 11,1 кв. м, ванну кімнату, площею 4,1 кв. м, вбиральню, площею 1,1 кв. м, коридор, площею 5,9 кв. м, передпокій, площею 11,6 кв. м, комору (вбудовану шафу) - залишити в загальному користуванні.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахувавши інтереси та можливість спільного проживання сторін, а також те, що відповідач ОСОБА_5 є інвалідом І групи та потребує стороннього догляду, оскільки є лежачою, дійшов обґрунтованого висновку, що їй для користування необхідно виділити жилу кімната 2-5, площею 20,2 кв. м, оскільки остання знаходиться найближче до ванної кімнати, коридору та кухні та з якої є прямий вихід на вулицю, яким користується ОСОБА_5

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.