522/6357/15-ц Про дострокове стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії - 19.07.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_6 про дострокове стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2016 року,

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі ПАТ "Державний ощадний банк України", банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 501399,37 доларів США та 341267,13 грн.

Позов мотивовано тим, що 4 вересня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", назва якого змінена на ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії на суму 200000 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, комісійних винагород та інших платежів в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Відповідач свої зобов'язання перед банком не виконала та станом на 19 березня 2015 року має заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії у розмірі 501399,37 доларів США, та 341267,13 гривень, з яких: прострочений основний борг по кредиту - 200000 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 1 жовтня 2007 року по 19 березня 2015 року - 156168,88 доларів США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 1 жовтня 2007 року по 19 березня 2015 року - 7120 гривень; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 78690,59 доларів США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 66539,90 доларів США; 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту за період з 9 квітня 2012 року по 19 березня 2015 року - 14343,11 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України, станом на 19 березня 2015 року становить - 334 147,13 гривень. Вказану заборгованість банк просив стягнути в судовому порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2016 року рішення місцевого суду скасовано в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 78090,59 доларів США, пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 66539,90 доларів США.

Рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь банку основного боргу по кредиту, прострочених процентів за користування кредитом, простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту, 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку основиний борг по кредиту у розмірі 97514 доларів США, прострочені проценти за користування кредитом за період з 1 квітня 2012 року по 1 лютого 2015 року у розмірі 72852,27 доларів США, прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 1 квітня 2012 року по 1 березня 2015 року у розмірі 2800 грн, 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту за період з 1 квітня 2012 року по 19 березня 2015 року у розмірі 2587,84 доларів США.

Визначено загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь банку у розмірі 172954,11 доларів США та 2800 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 1 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_6 про стягнення пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 78690,59 доларів США, пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 66539,90 доларів США.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не виконала зобов'язання, передбачені кредитним договором у строк, встановлений цим договором, тобто, відповідно до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України відповідач прострочила виконання зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача загальна сума заборгованості по договору відновлювальної кредитної у розмірі 501399,37 доларів США, та 341267,13 грн - 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом.

Місцевий суд виходив з того, що заява представника відповідача стосовно застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки кредитний договір, що укладений між сторонами продовжує свою дію, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності з нього на користь позивача підлягає стягненню основний борг по кредиту у розмірі 97514 доларів США у межах трирічного строку позовної давності. Прострочені проценти за користування кредитом підлягають стягненню за період з 1 квітня 2012 року по 1 лютого 2015 року у розмірі 72852,27 доларів США відповідно до наданою позивачем розрахунку. Прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту підлягає стягненню за період з 1 квітня 2012 року по 1 березня 2015 року у розмірі 2800 грн, 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту підлягають стягненню за період з 1 квітня 2012 року по 14 березня 2015 року - 2547,44 доларів США. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 172954,11 доларів США та 2800 грн.

Згідно висновків апеляційного суду, кредитним договором визначено, що відповідач сплачує пеню в гривні, а не доларах США. Представник позивача також не надав розрахунок пені в гривні відповідно до умов кредитного договору, а просив залишиш рішення суду першої інстанції в зазначеній частині без змін, тобто наполягав на стягнені пені саме в доларах США.

За таких обставин, апеляційний суд відмовив в задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язань у визначеній позивачем валюті, а саме у доларах США, з урахуванням того, що позивач має правопред'явити в цій частині новий позов про стягнення з відповідача пені у гривні, відповідно до умов кредитного договору.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 вересня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське міське відділення № 7860ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_6 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії.

Згідно п. 1.1. кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 200000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 4 вересня 2009 року. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно ануїтетними платежами до останнього числа кожного місяця. Остаточним терміном повернення кредиту є 4 вересня 2017 року.

Згідно п. 3.3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався, повернути кредит в сумі 200000 доларів США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу банку в порядку, передбаченому договором, достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих за фактичний залишок заборгованості по кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня від суми проценту за кожний день прострочення.

Як вбачається з пункту 7.8 кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не включно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.

Згідно розрахунків, наданих позивачем, загальна заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії від 4 вересня 2007 року складає 501399,37 доларів США, та 341267,13 гривень, з яких: прострочений основний борг по кредиту - 200000 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 1 жовтня 2007 року по 19 березня 2015 року - 156168,88 доларів США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 1 жовтня 2007 року по 19 березня 2015 року - 7120 гривень; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 78690,59 доларів США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року - 66539,90 доларів США; 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту за період з 9 квітня 2012 року по 19 березня 2015 року - 14343,11 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України, станом на 19 березня 2015 року 2329,6787 грн за 100 дол. США становить - 334147,13 гривень.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Вирішуючи даний спір та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом стягнуто з відповідача 3% річних у валюті - долар США, при тому, що в позовних вимогах банк просив стягнути дану заборгованість у гривні за період три роки.

При цьому, апеляційним судом не враховано наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) (далі - Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 (z0656-07) , Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року № 520 (z0152-01) , та іншими документами.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93 (15-93) ).

При цьому стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, відмовляючи у стягненні пені суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав розрахунок пені в гривні відповідно до умов кредитного договору, а просив залишити рішення суду першої інстанції в зазначеній частині без змін, тобто наполягав на стягненні пені саме в доларах США.

У зв'язку з наведеним, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду про стягнення пені у доларах США та відмовив у задоволенні цих вимог посилаючись на те, що позивач вправі пред'явити в цій частині новий позов про стягнення з відповідача пені у гривні, відповідно до умов кредитного договору.

Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що банком заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 66 539,90 доларів США, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості в гривневому еквіваленті становить 1 550 165,88 грн за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року та пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 78 690,59 доларів США, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості в гривневому еквіваленті становить 1 833 237,91 грн за період з 19 березня 2012 року по 19 березня 2015 року.

Згідно п. 5.1 - 5.2 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в кредитному договорі та чинним законодавством України та відшкодовують завдані збитки понад неустойку (пеню, штраф). За порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за кредитним договором. Позичальник зобов'язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня від суми проценту за кожний день прострочення.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватисьіншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, апеляційний суд відмовив у стягненні пені у повному обсязі, не надавши належної оцінки умовам кредитного договору та змісту заявлених банком позовних вимог, не перевірив належним чином надані останнім розрахунки, у зв'язку із чим, дійшов передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог в тій формі, що заявлено банком у позові. При цьому не надано оцінки та не спростовано висновків місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення пені саме у доларах США.