Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Демяносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним та визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним на інших умовах, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала їй на праві особистої приватної власності за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 15 вересня 2004 року. 01 грудня 2005 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, який став проживати з нею та її дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що значно погіршило їх житлові умови і викликало необхідність в збільшенні жилої площі. Батько позивача запропонував матеріальну допомогу для придбання більшого за площею житла в розмірі 10 тис. доларів США. Після цього позивач вирішила продати свою однокімнатну квартиру та з урахуванням коштів, наданих їй батьком, купити двокімнатну квартиру. ОСОБА_5 виявила бажання купити вказану однокімнатну квартиру. Сторони за взаємною згодою домовились про продаж вказаної квартири за 16 тис. доларів США, що на той час було еквівалентно 80 тис. грн. За проханням ОСОБА_5, яка несла витрати по нотаріальному оформленню договору з метою їх зменшення, в договорі купівлі-продажу квартири від 21 грудні 2007 року сторони обумовили її вартість в розмірі 23 тис. грн. Позивач вказує, що п. 2 оспорюваного договору не відповідає дійсності, оскільки ціною продажу належної їй однокімнатної квартири сторони визначили за домовленістю 80 тис. грн, які ОСОБА_4 отримала від відповідача в жовтні 2007 року, що підтверджується їх розписками.

Позивач просила визнати недійсним п. 2 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між сторонами 21 грудня 2007 року за реєстровим № 4686, в частині розміру ціни квартири, також просила вважати ціною квартири 80 тис. грн.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив із того, що оспорюваний договір укладався у письмовій формі, з дотриманням вимог ст. 657 ЦК України, виражав дійсну волю сторін та був нотаріально посвідчений.

Водночас суд правильно встановив, що купівля-продаж квартири АДРЕСА_1 здійснена саме за ціною, вказаною у договорі в розмірі 23 тис. грн.

Крім того, суд прийшов до правильного висновку, що надані позивачем фотокопії розписок про передачу та отримання коштів в розмірі 80 тис. грн. є неналежним доказом, у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам ст. ст. 58- 60 ЦПК України, а покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ґрунтуються на припущеннях і не мають правового значення для вирішення спору.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року частково недійсним.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.