Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв. м., житловою площею 17,9 кв. м., у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

В апеляційному порядку заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року було оскаржено особою, яка не брала участі у розгляді справи та яка вважає, що оспорюваним рішенням суду першої інстанції порушено її права та інтереси - ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2016 апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без руху.

Зазначеною ухвалою встановлено, що викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини, не є поважними, будь-яких інших доказів про поважність причин пропуску процесуального строку заявником суду не було надано.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2015 року і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану в касаційному порядку ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що вказані заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, виявлені в апеляційній скарзі і зазначені в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2016 року недоліки не усунуті, що надало підстави апеляційному суду застосувати норми п. 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України та відмовити у відкритті апеляційного провадження за пропуском строку апеляційного оскарження.

Крім того, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, як особа, яка не брала участі в розгляді справи, не зазначив, які його права та обов'язки були вирішені судом в оскаржуваному судовому рішенні від 29 вересня 2015 року, та не надав на підтвердження факту порушеного права жодних доказів.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_7 посилався на безпідставність визнання судом першої інстанції права власності на спадкове спірне нерухоме майно за позивачем ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України (четверта черга), як особи, яка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, оскільки дія норм ст. 1264 ЦК України не розповсюджується в даному випадку на ОСОБА_6 з тих підстав, що він не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою - ОСОБА_10, а тому не може вважатися спадкоємцем померлої.

І навпаки, ОСОБА_7 вважає, що судовим рішенням суду першої інстанції порушено його права та інтереси щодо спірного спадкового майна, оскільки саме він, а не ОСОБА_6 проживав зі спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України) і може вважатися спадкоємцем 4 черги за законом. На підтвердження таких обставин ОСОБА_7 послався на те, що у нього є оригінал правовстановлюючих документів на спадкове майно та зберігаються свідоцтво про смерть спадкодавці, тощо.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України вказані обставини не перевірив, передчасно дійшов висновку про те, що судовим рішенням районного суду права та обов'язки ОСОБА_7 не зачіпаються.

Стосовно висновків апеляційного суду щодо відсутності поважних підстав для пропуску ОСОБА_7 строку звернення до суду з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.

Як вбачається з наведеного вище ОСОБА_7 не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а тому не повідомлявся судом першої інстанції про заочне рішення в порядку ст. 227 ЦПК України. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання ОСОБА_7 копії відповідного заочного рішення суду першої інстанції до моменту звернення до суду з апеляційною скаргою, а тому посилання останнього про те, що він дізнався про наявність заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року в листопаді 2015 року під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, відкритому за заявою голови ЖБК "Оболонь-11" за фактом вчинення невідомими особами шахрайських дій з заволодіння квартири, що належала померлій ОСОБА_8, (доказ - копією витягу з кримінального провадження (а. с. 32), є в достатній мірі обґрунтованими.

Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2015 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.