Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування житлом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 квітня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначав, що є власником будинку АДРЕСА_1 У будинку зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_5, її син ОСОБА_6 та її брат ОСОБА_7

Позивач зазначав, що у 2010 році ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_6 забрали речі і залишили будинок, а ОСОБА_7 у будинку взагалі ніколи не проживав.

Посилаючись на те, що реєстрація відповідачів у будинку створює йому перешкоди у користуванні будинком, призводить до зайвих нарахувань оплати комунальних послуг, просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування указаним будинком.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 квітня 2016 року, позов задоволено.

Визнано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - просить скасувати рішення та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог до ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовити, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У частині вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що остання не проживає у будинку з 2010 року без поважних причин, що є підставою задоволення позову на підставі ст. ст. 391, 405 ЦК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення та ухвала судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.