Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Завгородньої І.М.,Ситнік О.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., за участі: представника Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Коломієць О.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 02 лютого 2015 року вона від свого імені у відділенні № 0799 Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") сплатила за послуги Запорізького державного медичного університету 32 293 грн 99 коп. за навчання та 161 грн 47 коп. комісії за обробку платежу. Після цього вона звернулась до деканата університету, де її повідомили, що оплата за навчання на рахунок навчального закладу не надходила. 07 квітня 2015 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про врегулювання даної ситуації, однак відповіді на своє звернення не отримала.

Просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 32 293 грн 99 коп., комісію за обробку платежів у розмірі 161 грн 47 коп., пеню у розмірі 8 073 грн 49 коп. та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд керувався тим, що у банку введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним і підлягає застосуванню при вирішенні вказаного спору. Позивач не позбавлена права як кредитор банку у порядку ст. 45 зазначеного Закону заявити свої вимоги до банку.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що 02 лютого 2015 року на виконання умов договору від 02 листопада 2009 року № 09-094, укладеного із Запорізьким державним медичним університетом, ОСОБА_7 звернулася до каси відділення № 0799 ПАТ "КБ "Надра" та скористалася послугами банку щодо перерахування коштів у розмірі 32 293 грн 99 коп. на користь Запорізького державного медичного університету як оплату за навчання. Касиром банку були прийняті від позивача готівкові грошові кошти у розмірі 32 293 грн 99 коп., які призначались для сплати вартості навчання, а також готівкові кошти у розмірі 161 грн 47 коп. за сплату комісії за переказ банком платежу, що підтверджено квитанціями від 02 лютого 2015 року № k111/2/31 (а. с. 10).

Довідкою Запорізького державного медичного університету від 08 липня 2015 року № 183 підтверджено, що ОСОБА_7 навчалася на ІІ-му міжнародному факультеті на контрактній основі за договором від 02 листопада 2009 року № 09-094. При цьому зазначено, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_7 згідно з квитанцією від 02 лютого 2015 року № k111/2/31 на жоден з розрахункових рахунків університету не надходили (а. с. 11).

Відповідно до п. 8 загальних положень Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-11) , банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівкою національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтом рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу, в день надходження цього документа до банку.

Згідно зі ст. 16 зазначеного Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовують у платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 31.1 ст. 32 зазначеного Закону банк що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Згідно з вимогами ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Таким чином, ПАТ "КБ "Надра" взяв на себе зобов'язання щодо переказу грошових коштів позивачки на користь Запорізького державного медичного університету, але свій обов'язок не виконав, що підтверджено належними доказами у справі і відповідачем не спростовано.

На виконання постанови правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 "Про віднесення ПАТ "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26 у ПАТ "КБ "Надра" з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" призначено Стрюкову І.О. (а. с. 33)

Згідно з вимогами ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всіх повноважень органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення;

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

За ч. 5 цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 зазначеного Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. При цьому суди не звернули уваги, що ОСОБА_7 переказала кошти 02 лютого 2015 року, тобто за 4 дні до введення тимчасової адміністрації.

На вказані вимоги закону суди уваги не звернули.

Суди на порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, порушили норми матеріального та процесуального права, не встановили фактичних обставин, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.