Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що дорожньо-транспортна пригода відбулася у зв'язку з тим, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем Шевролет Камаро, державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого скоїла зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_2.

У зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 118 292,45 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Україна", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 118 292 гривні 45 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 182 гривні 94 копійки.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що до розміру відновлювального ремонту автомобіля позивача включено вартість ремонтних робіт, що не пов'язано з винними діями відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не досліджено усіх доказів у справі, якими встановлено, що саме автомобіль відповідача у зв'язку недотриманням безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем позивача, який у результаті удару відкинуло на третій автомобіль, а також щодо безпідставного висновку апеляційного суду про відсутність доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та пошкодженням передньої частини автомобіля позивача, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 08 травня 2015 року о 15 год. 05 хв., у м. Києві по просп. Ватутіна-Московський міст, ОСОБА_5, керуючи автомобілем ШевролеКамаро, державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічного пошкодження двох транспортних засобів.

У зв'язку з порушенням вимог п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху відносно ОСОБА_5 08 травня 2015 року складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП1 № 586530 за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08 травня 2015 року, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, серії АП1 № 586530, на проспекті Ватутіна сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися два автомобілі: Шевроле Камаро та Хюндай Акцент.

На схемі позначено, та під цифрою 1 зображено місце зіткнення між задньою частиною автомобіля Хюндай Акцент та передньою частиною автомобіля Шевроле Камаро. Схема дорожньо-транспортної пригоди підписана водіями-учасниками пригоди без зауважень.

На зворотному боці схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди міститься перелік пошкоджень транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому зазначено, що у автомобіля Шевроле Камаро, пошкоджено передній бампер. До переліку пошкоджень автомобіля Хюндай Акцент включено: передній бампер, капот, дві передні блок-фари, дві передні протитуманні фари, решітка радіатора, задній бампер, кришка багажника, два задніх ліхтаря.

Згідно з довідкою інспектора ДПС групи ДПС ВДАІ Деснянського району м. Києва Яцини Є.Д., виданою ОСОБА_9, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08 травня 2015 автомобіль Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_2, отримав наступні механічні пошкодження: задній бампер, кришка багажника, задні ліхтарі, передній бампер, капот, передні блок-фари, решітка радіатора, передні дві протитуманні фари.

Як вбачається з постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 08 травня 2015 року за участю двох автомобілів, а саме: автомобіля марки Шевроле Камаро, державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля марки Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, судовим рішенням у справі про адміністративне порушення встановлено, що ОСОБА_5 є винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю двох автомобілів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що надані позивачем фотокартки, на яких зображено три автомобілі, лише фіксують факт дорожньо-транспортної пригоди за участю трьох автомобілів, але не є належними та допустимими доказами на підтвердження тієї обставини, що зіткнення автомобіля позивача відбулося після того, як автомобіль відповідача зіткнувся з автомобілем позивача, та не спростовують можливого зіткнення автомобіля позивача з переднім автомобілем до зіткнення з автомобілем відповідача.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5580373 ліміт відповідальності ПрАТ "СК "Україна" на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становив 50 000 грн. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки Шевроле Камаро, державний номерний знак НОМЕР_1, строк дії полісу з 04 травня 2015 року по 03 травня 2016 року.

За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись до суду позивач зазначила, що розмір завданої шкоди становить 196 933,98 грн, з яких 184 109,42 грн - вартість відновлювального ремонту та 12 824,56 грн - втрата товарної вартості транспортного засобу.

Згідно з висновком про вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 16 червня 2015 року № 216/5-15, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_2, становить 196 933,98 грн, у тому числі втрата товарного вигляду - 12 824,56 грн, ринкова вартість автомобіля становить 243 376 грн.

У висновку до ремонтних робіт включено як роботи пов'язанні з відновленням передньої так і задньої частини автомобіля та включено замінні деталі цих пошкоджених частин.

У межах укладеного з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" договору страхування № АМ 93360 від 15 грудня 2014 року за ризиком КАСКО, страховиком на підставі страхового акта від 07 липня 2015 року № UA2015050800023/L01/03 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням 08 травня 2015 року страхового випадку, в розмірі 28 641,53 грн.

З розрахунку страхового відшкодування до страхового акта вбачається, що страховиком визначена ринкова вартість автомобіля на момент страхового випадку у розмірі 251 659,90 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту визначено у розмірі 181 991, 55 грн.

Для усунення розбіжностей щодо визначеного розміру ринкової вартості автомобіля та з'ясування вартості відновлювального ремонту, пов'язаного з дорожньо-транспортною пригодою з вини відповідача, сторонам роз'яснено право заявити клопотання про призначення авто-товарознавчої експертизи.

Сторони своїми правами скористалися на власний розсуд, клопотання про призначення експертизи не заявляли.

Представник позивача пояснив, що автомобіль, що є предметом розгляду продано. При цьому на час продажу автомобіль не ремонтувався, а його продано у пошкодженому стані. Належних та допустимих доказів на підтвердження розміру коштів, отриманих за продаж автомобіля не надано, клопотань про надання таких доказів суду представник не заявляв.

Із наявних до справи доказів, а саме розрахунку страхового відшкодування вбачається, що страховиком визначена вартість залишків автомобіля у розмірі 186 880 грн.

Різниця між ринковою вартістю автомобіля та його залишків становить 56 496 грн (243 376 - 186 880). Крім того, позивачем отримано страхове відшкодування у розмірі 28 641,53 грн. Тобто розмір збитків позивача становить 27 854,47 грн. Разом з тим, позивачем не доведено, що це збитки, які завдано позивачу саме з вини відповідача.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.