Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Євтушенко О.І., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року,

У жовтні 2006 року Закрите акціонерне товариство "ПроКредитБанк" (далі - ЗАТ "ПроКредитБанк") звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 16 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 16.2400, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 29 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % річних строком на 18 місяців.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 16.2400-ДП, відповідно до умов якого останній зобов'язався у солідарному порядку відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору, станом на 18 жовтня 2006 року утворилась заборгованість у розмірі 21 992 гривні 89 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 18 986 гривень 22 копійки; проценти за користування кредитом - 2 492 гривень 12 копійок; пеня за прострочення виконання зобов'язань - 514 гривень 55 копійок, яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2007 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" 21 992 гривні 89 копійок суми заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року заочне рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року в ухвалі апеляційного суду від 15 жовтня 2015 року виправлено описку: а саме змінено дату оскаржуваного рішення суду першої інстанції з "04 квітня 2015 року" на "04 квітня 2007 року".

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем належним чином не виконані умови кредитного договору щодо сплати чергових платежів згідно з графіком, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову на підставі ст. ст. 526, 530, 1050 ЦК України.

Крім того, відповідно до умов договору та ст. 554 ЦК України у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на час звернення до суду, а тому правомірно стягнув заборгованість з поручителя та боржника в солідарному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.