Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до дочірнього підприємства "Готельний комплекс "Турист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", третя особа: первинна профспілкова організація готельного комплексу "Турист", про скасування наказу про припинення трудових відносин, поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року,-

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, вимоги якого зменшив в ході розгляду справи, просив скасувати наказ № 32-к від 5 травня 2015 року "Про припинення трудового договору (контракту)", яким звільнено ОСОБА_4 з займаної посади з підстав, передбачених п.6 ст. 36 КЗпП України; поновити його на посаді начальника відділу матеріально - технічного постачання дочірнього підприємства "Готельний комплекс "Турист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" з 6 травня 2015 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 працював на посаді начальника відділу матеріально - технічного постачання дочірнього підприємства "Готельний комплекс "Турист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та одночасно обіймав посаду голови первинної профспілкової організації готельного комплексу "Турист".

Відповідно до наказу директора комплексу ОСОБА_5 № 12 від 3 березня 2015 року "Про зміни в організації виробництва та ліквідацію відділу" передбачалися зміни істотних умов праці позивача. З даним наказом ОСОБА_4 було ознайомлено 4 березня 2015 року, останній отримав персональне попередження про те, що на підприємстві здійснюється ліквідація відділу матеріально - технічного постачання і посаду, яку обіймає позивач підлягає скороченню та одночасно попереджено про зміну істотних умов праці з 5 травня 2015 року. Також було зазначено, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального попередження позивач підлягає звільненню з займаної посади, на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

В день отримання попередження, ОСОБА_4, як голові первинної профспілкової організації готельного комплексу "Турист", було направлено подання про надання згоди на зміну істотних умов праці згідно п.3 ст. 32 КЗпП, в якому зазначалося, що на підприємстві здійснюється ліквідація відділу матеріально - технічного постачання та посада начальника вказаного відділу скорочується.

5 травня 2015 року, у відповідності до наказу № 32-к, з позивачем було припинено трудовий договір, як з начальником відділу матеріально - технічного постачання, згідно п.6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Позивач вказує, що у наказі про звільнення зроблені посилання на акт від 24 квітня 2015 року про відмову від продовження роботи зі зміненими умовами праці та переведення на іншу роботу, але вказаного акту ОСОБА_4 не підписував та ознайомлений з ним не був. Тому позивач вважає, що порушена процедура його звільнення визначена ч.3 ст.32 КУпП України, звільнення відбулося всупереч вимогам ч.3 ст. 147 - 1 КЗпП України (322-08) .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом № 12 від 3 березня 2015 року "Про зміни в організації виробництва та ліквідацію відділу" були внесені зміни до штатного розпису підприємства, якими було виведено зі штатного розпису посаду начальника відділу матеріально - технічного постачання та введено посаду закупника, затверджено посадову інструкцію закупника.

Запропоновано ОСОБА_4 посаду закупника та інші вакантні посади з повідомленням останнього про зміну істотних умов праці, а саме - розміру заробітної плати та посади (а.с. 6).

З даним наказом ОСОБА_4 був ознайомлений.

Підприємством було винесено персональне попередження ОСОБА_4, з урахуванням наказу № 12, з яким також було ознайомлено останнього 4 березня 2015 року (а.с. 7).

4 березня 2015 р. на ім'я голови первинної профспілкової організації готельного комплексу "Турист" ОСОБА_4 було направлено подання про надання згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_4, згідно до п.3 ст. 32 КЗпП України. (а.с. 8).

Вказане подання було розглянуто на засіданні ППО ГК "Турист" 6 березня 2015 року, в якому також приймав участь ОСОБА_4, на вказаному засіданні було надано згоду профкому на зміну істотних умов праці ОСОБА_4, у відповідності до вимог п.3 ст. 32 КЗпП України (а.с. 9-10).

5 травня 2015 року, у відповідності до наказу № 32-к з позивачем було припинено трудовий договір як з начальником відділу матеріально - технічного постачання, згідно до п.6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення (щодо згоди на розірвання трудового договору або про ненадання згоди на розірвання трудового договору) у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується те, що клопотання відповідача про надання згоди на зміну умов праці було отримано, а також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 пропонувалась посада закупника, але з даною пропозицією позивач не погодився. Позивач також не звертався до відділу кадрів з питанням про наявність інших вакантних посад. Тому, суди попередніх інстанції правомірно дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.