Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,

Карпенко С.О., МостовоїГ.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "ВРП" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Застройщик" про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсним реєстраційного посвідчення та договору купівлі-продажу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальність "Застройщик" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, постановлені за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальність "Застройщик" про перегляд заочного рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Застройщик" (далі - ТОВ "Застройщик") звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року, постановленого у справі за позовом приватного підприємства "ВРП" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ТОВ "Застройщик" про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсним реєстраційного посвідчення та договору купівлі-продажу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 5 жовтня 2015 року у відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено підсудність заяви Шевченківському районному суду м. Києва.

В обґрунтування заяви про оскарження заочного рішення ТОВ "Застройщик" зазначало, що заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року позовні вимоги приватного підприємства "ВРП" задоволені частково.

Оскільки ТОВ "Застройщик" не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду вказаної справи у Феодосійському міському суді, про заочне рішення заявнику стало відомо після ознайомлення 15 вересня 2015 року з матеріалами іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Інтерсат" про визнання права власності і за зустрічним позовом ТОВ "Інтерсат" до ОСОБА_5, ТОВ "Застройщик" про визнання права власності, що перебувала у провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ТОВ "Застройщик" вважає, що строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року ним не пропущений, тому просив заяву задовольнити, заочне рішення скасувати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, заява залишена без розгляду на підставі ст. 228 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і направити заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесульного права.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є чинними та обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують заочне рішення, мають враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, повинне оскаржуватись у порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

Судами встановлено, що заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року позов приватного підприємства "ВРП" задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12 грудня 2011 року, торгівельних павільйонів літ. Л1-1, Л2-1, літ Л3-1, розташованих по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.

З наданої представником заявника копії заочного рішення суди встановили, що воно набрало законної сили 3 грудня 2013 року.

При постановленні ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що заявник не довів обставин щодо несвоєчасного отримання представником ТОВ "Застройщик" заочного рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року отже, відповідно до положень ст. 72 ЦПК України, втратив право на вчинення процесуальної дії. З урахуванням того, що ТОВ "Застройщик" порушено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення і належних та допустимих доказів поважності причин пропущення цього строку заявник не надав, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду.

Проте такий висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, є передчасним. Так, порушення заявником строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції обґрунтовував виключно припущеннями і з належних та допустимих доказів початок перебігу цього строку не встановив.

Вирішуючи питання прийняття заяви ТОВ "Застройщик" про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції, перш за все, повинен мати оригінал цього заочного рішення або належним чином засвідчену його копію.

За відсутності такої копії заочного рішення будь-які висновки, в тому числі, про ухвалення відповідним судом заочного рішення та набрання ним законної сили є припущеннями.

Крім того, об'єктами перегляду можуть бути заочні рішення, що ухвалені судами у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, проте таку обставину суди не перевірили.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвали судів попередніх інстанцій постановлені з такими порушеннями норм процесуального права, які є підставою для їх скасування з направленням питання прийняття заяви про перегляд заочного рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність "Застройщик" задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.