Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у березні 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційним банком "Експобанк" (далі - ВАТ "КБ "Експобанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") та позивачем було укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком за кредитні зобов'язання ОСОБА_4 Зобов'язання за кредитним договором не виконано боржником, який 11 вересня 2013 року помер. У зв'язку зі смертю боржника за основним зобов'язанням, припинилася і дія договору поруки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати припиненим договір поруки від 04 березня 2008 року, укладений між сторонами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано припиненим з 11 вересня 2013 року договір поруки від 04 березня 2008 року, укладений між ВАТ "КБ "Експобанк" та ОСОБА_3 на виконання кредитного договору від 04 березня 2008 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "КБ "Експобанк", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що у зв'язку зі смертю позичальника договір поруки припинив свою дію.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 04 березня 2008 року між ВАТ "КБ "Експобанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Експобанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 35 873 доларів США, а також взяв на себе зобов'язання повернути їх та сплатити відсотки у розмірі 12 % річних.

04 березня 2008 року між ВАТ КБ "Експобанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалася перед позивачем відповідати за виконання усіх боргових зобов'язань позичальника, які виникають з вказаного вище кредитного договору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Експобанк" заборгованість по кредиту в розмірі 453 541,84 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_4 помер 11 вересня 2013 року.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Укладаючи договір поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 124 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що смерть боржника за кредитним договором після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості солідарно з останнього та поручителя не є підставою для припинення договору поруки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору позичальника.

Разом з тим, судами встановлено, що боржник - ОСОБА_4 помер 11 вересня 2013 року, тобто після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Експобанк" заборгованості по кредиту в розмірі 453 541,84 грн., яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, залишив поза увагою, що є рішення суду про стягнення солідарно заборгованості з боржника та поручителя, яке підлягає виконанню, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення договору поруки у зв'язку зі смертю боржника після ухвалення вказаного вище рішення.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню за направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.