Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Журавель В.О.,

Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року, -

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовано тим, що за кредитним договором № НЕL0GA0000000010 від 10 червня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит на суму 21 935 доларів США з кінцевим поверненням до 10 червня 2018 року.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 29 грудня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 74 924, 03 доларів США, із яких: 21 226,23 доларів США - тіло кредиту, 13 151,91 доларів США - проценти, 3 359,40 доларів США - комісія, 33 603,57 доларів США - пеня, 15,86 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 567, 06 доларів США - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути із боржника заборгованість у розмірі 74 924, 03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 грудня 2014 року еквівалентно 1 180 802, 69 грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 26 травня 2015 року у позові відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову зі зміною правового обґрунтування вирішення справи.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що за кредитним договором № НЕL0GA0000000010 від 10 червня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит на суму 21 935 доларів США з кінцевим поверненням до 10 червня 2018 року.

Виконання зобов'язань за договором кредиту забезпечено іпотекою житлового будинку АДРЕСА_1 Скадовського району Херсонської області та земельна ділянка під нею, що належать ОСОБА_3

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 05 березня 2012 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕL0GA0000000010 від 10 червня 2008 року у розмірі 29 629, 35 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 Скадовського району Херсонської області. У цій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 грудня 2012 року.

Посилаючись на вказані судові рішення, апеляційний суд (у справі, яка переглядається), відмовив у позові про стягнення заборгованості за кредитом та зазначав, що, обравши спосіб захисту порушеного права - звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач матиме право вимоги про стягнення боргу лише у випадку недостатності коштів від реалізації предмету іпотеки, проживання у якому інших осіб не є перешкодою для цього, стягнення суми боргу з боржника за умови наявності невиконаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, у рахунок погашення цього ж боргу, призведе до подвійного стягнення на користь кредитора однієї й тієї ж суми заборгованості одночасно за рахунок іпотечного та іншого майна боржника, відбудеться фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредитору, вимога за позовом у даній справі заявлена передчасно і не відповідає встановленим ст. 3 ЦК України основним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність та розумність.

Таких висновків суд дійшов без перевірки обставин виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-1080цс15 від 03 лютого 2016 року).

Таким чином, при вирішенні справи апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позові, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.